Жваво говорячи про захист прав громадян, які працюють у Республіки Польща за різними візами, ми прискіпливо розбираємо з вами на юридичному рівні міжнародні та складні національні юридичні конструкції що до кожного. Однак доцільність такого ретельного правозахисту може бути зведена нанівець банальними, здавалося б, побутовими проблемами – наприклад, сусідами поруч, які невчасно галасують у своїх квартирах чи кімнатах.
Через «чуже весілля» людина не має змоги виспатися, а це необхідно для нормальної роботи вранці. А якщо в будинку є діти, котрі не зможуть заснути – то додасть на всю ніч роздратування батькам. Які тут міжнародні права? Яка там робота за програмою надбання кваліфікації або іспит зранку?
Голова йде кругом, роздратування переповнює, але… Не поспішайте хапатися за ніж чи бейсбольну биту – це зведе вас до рангу бундючного правопорушника. Існують цілком законні заходи на будь-яких сусідів – про це і поговоримо в даному матеріалі.
Межа між волею та вседозволеністю
Можливо визначення цього умовного кордону є основним філософським питанням сучасності. Не плануючи забиратися в нетрі світоглядних теорій, згадуємо про це з однією метою – окреслити юридичну межу, що чітких відповідей, які однозначно встановлюють технічні параметри шуму, часу тиші та інших пов’язаних із питанням обставин, не буде ні в якому законодавстві.
Горезвісні радянські «норми соціалістичного гуртожитку» рівня “хочешь спати – заснешь”, що жорстко та безглуздо регламентували багато сфер життя “радянського громадянина”, канули в лету разом із самим цим «гуртожитком народів». На зміну прийшла демократична теза, яка поступово намагається обмежити законами та іншими нормативно-правовими актами антисоціальні прояви.
Головна правова підстава, яка буде потрібна нам, знаходиться у Цивільному кодексі РП.
Art.5 Kodeks cywilny Зловживання суб’єктивним правом
Не можна використовувати своє право у протиріччі із соціально-економічною метою цього права чи принципами соціального співіснування. Така дія чи бездіяльність правовласника не буде проявом закону, і не підлягає захисту.
Отже, перше, що треба запам’ятати, — зловживання правом неприпустимо, і аргумент «я у своєму домі можу робити все, що захочу» — не має юридичних підстав. Норм соціального співіснування необхідно дотримуватися, а ось якими способами цього можна досягти, розглянемо далі.
Обов’язки власника чи орендаря житла в Польщі
Під обов’язками у разі розглядатимемо лише ті аспекти, що безпосередньо чи опосередковано пов’язані з порушенням тиші. Знову звернемося до Цивільного кодексу РП. Однак спочатку ще кілька слів про термінологію.
У польському правовому полі є поняття іммісій (поль., Immisji) – цей термін означає перешкоджання власнику нерухомості у його використанні. Тобто в нашому контексті — деякі фактори, що заважають повноцінному проживанню, в тому числі через зайвий шум.
Art.144. Kodeks cywilny Заборона власнику іммісії
Власник нерухомості повинен при здійсненні свого права утримуватися від дій, які можуть порушити використання сусідніх об’єктів нерухомості нижче за деякі середні умови їх використання, що випливають із соціально-економічного призначення нерухомості та сформованих місцевих відносин.
Поки що формулювання вкрай розмиті, і вивести з них якісь дії не вдасться. Але, по-перше, це допоможе нам у майбутньому, будучи основою для інших норм, а, по-друге, вже є ряд термінів, на які обов’язково потрібно звернути увагу:
- Сусідні об’єкти. За рішенням судової влади Польщі згідно сучасної правозастосовної практики, сусідами в даному випадку є не ті об’єкти, що розташовуються з джерелом шуму стіна до стіни, а й усі, до кого цей шум долітає, тобто. всі, хто страждає через іммісію.
- Соціально-економічне призначення. В даному випадку житло, що передбачає наявність можливості, у тому числі відпочинку, сну, спокійного проведення часу та ін.
- Сформовані місцеві відносини. Це сукупність локальних норм, які можуть бути встановлені муніципалітетами, комунами, статутом (чи іншими офіційними нормами) кооперативу, колективу мешканців тощо.
Звідси друге, що треба зрозуміти – дотримання встановлених (що склалися) норм є обов’язком власника нерухомості, а недотримання цих обов’язків є порушенням прав власності сусідів.
Гамселять у квартирах зовсім не власники, а орендарі
Закон не звільняє власника нерухомості від відповідальності при здачі житла. В цьому випадку впливати можна і на орендодавця, і на орендаря – це дасть додатковий інструмент, про що буде сказано далі. Але потрібно розуміти, які заходи можуть бути застосовані як до власника, як і до мешканця. Але що може завадити вашим емоціям використовувати ситуацію проти обох?
Що є порушенням тиші?
На жаль, точного переліку таких порушень немає. Суди в Польщі застосовують деякі «загальноприйняті поняття параметрів», куди, зокрема, входять:
- Гучне прослуховування музики.
- Гучні розмови, крики, сміх, лайка.
- Використання інструментів та інших шумних пристроїв.
- Тупання, враховуючи дитяче або на підборах.
Є й «екзотичніші» приклади, наприклад, до судів подавали за надмірно гучні сексуальні втіхи. Це, крім іншого, говорить про можливе зловживання правом і з іншого боку, коли особливо чутливим натурам заважають начебто нешкідливі звуки. Суди спочатку визначають наявність самого факту порушення.
Немає й технічних визначень гучності та її надмірності. Все це буде визначено в ході судового провадження за конкретними обставинами та на розсуд судді.
Нічна тиша
Логічно, що тиша потрібна саме вночі (т.зв. Cisza nocna). Однак і тут громадянське суспільство та здоровий глузд визначив що… немає жодних конкретних часових рамок.
Іноді якісь спритні юристи намагаються вдаватися до положень ст. 221 Кримінально-процесуального кодексу Польщі, в якій визначається як “час для проведення обшуків” і на “нічний час” час з 22:00 до 6:00. Суди не зважають на цей “аргумент”, що в принципі геть логічно – ані обшуки, ані саме кримінально-процесуальне законодавство РП у цьому випадку до справи не торкаються.
Водночас суди беззастережно приймають за “нічний час” певний період доби, якщо він закріплений письмово чи навіть проголошено усно на рівні кооперативу, співдружності мешканців, зборів сусідів, комуни тощо, про що порушник не міг не знати через вільний доступ до такої інформації (наприклад, вона вказана на стенді в під’їзді) або свідомо ігнорував прохання мешканців дотримуватися загальноприйнятних норм поведінки у цей час.
Відповідно, “тихим часом”, коли всім навколо необхідно дотримуватися тиші, вважається період доби, вказаний таким у місцевих нормах, навіть якщо це норми конкретного двору, будинку чи навіть під’їзду.
Заходи на шумних сусідів
У кожному випадку може підійти власний метод. Розмістимо кроки в послідовності, в якій їх рекомендується застосовувати (від простого до складного), розуміючи, що рішення може з’явитися на кожному з етапів, і тоді застосовувати наступний не знадобиться.
Крок 1. Переговори із сусідами
Це досить логічний етап, що само собою зрозумілий. Якщо хтось поводиться голосно, треба попросити його змінити поведінку. Можна навести аргументи (майбутня робота, втома, діти та ін.). У багатьох випадках вирішити питання вдається на цьому етапі. На жаль, відбувається це не завжди, тоді доведеться переходити до інших дій.
Крок 2. Скарга до коменданта будівлі
Залежно від типу управління будинком (під’їздом, кварталом, селищем) може існувати особа, яка відповідає за виконання місцевих правил. Це може бути і якась рада, або керуючий, комендант, управдом – назва значення не має.
Якщо до повноважень цієї особи (органу) входить встановлення порядку чи інші заходи впливу, їй варто повідомити про порушення. Інструменти впливу у відповідального також можуть бути різними, включаючи використання подальших кроків, але не від імені мешканця, а від імені всієї спільноти.
Крок 3. Повідомлення орендодавцю
Зрозуміло, цей крок можливий, якщо йдеться про галасливого орендаря, а жоден із попередніх кроків не подіяв. Варто вийти на орендодавця та повідомити його про те, що відбувається.
Що тут можна порадити? Дочитайте цю статтю до кінця, подивіться юридичні можливості на порушників, у т.ч. і самого орендодавця (див. розділ про суд), оголосіть власнику, що застосуйте ці заходи, якщо він не врегулює питання зі знімачем.
Крок 4. Виклик поліції
Це вже серйозніший крок. До того ж, якщо ви опинилися у ситуації з неадекватним сусідом, навряд чи буде достатньо одного виклику.
Приїхати на виклик поліція зобов’язана, але вперше (а іноді й у кілька перших) обійдуться усними попередженнями. Якщо ситуація не врегулюється, а це так і буде… То доведеться робити таки виклики ще та ще, та ще, та ще…
Мета — зафіксувати систематичні порушення з боку арендодавця, тоді поліція має право застосувати не “Положення Кодексу про незначні правопорушення” (таке право є спочатку, але на практиці рідко застосовуються), а одразу засотувати серйозні заходи впливу, якщо мова йдеться не про поодинокі випадки.
Art.51. Kodeks wykroczeń. Порушення спокою чи скандал
§1. Хто криком, шумом, тривогою чи іншими примхами порушує спокій, громадський порядок, нічний відпочинок чи влаштовує скандал у громадському місці, він підлягає покаранню у вигляді затримання, обмеження волі чи штрафу.
§2. Якщо діяння, зазначене в §1, є хуліганським, або злочинець вчиняє його у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, це карається затриманням, обмеженням волі чи штрафом.
Як видно, покарання в обох випадках однакове, яке розміри не вказані. Але з правової логіки випливає, що ті самі санкції за §2 мають бути вищими, а конкретні параметри покарання (наприклад, термін арешту або сума штрафу) будуть визначені в ході розгляду.
Особи, проживають у хостелах або спільних на кілька осіб приміщеннях.
Занепокоєння можуть завдавати і сусіди по кімнаті. У таких випадках застосовувати можна ті самі методи, проте варто більш точно оцінювати наслідки від такого кроку, у тому числі подальший психологічний стан у робочому колективі. У разі рекомендується більше уваги приділяти можливостям домовитися, і лише за відсутності результату йти далі.
Крок 5. Судовий позов
Вважатимемо цей етап заключним, коли попередні не принесли результату. Ініціюється процес за нормами цивільного законодавства. Визначимось із юридичними підставами такого позову, знову звернувшись до ЦК РП.
Art.222. Kodeks cywilny. Суть стягнення та негативна вимога
§2. Стосовно особи, яка порушує право власності іншим чином, крім позбавлення власника фактичного контролю за річчю, власник має право подати позов про відновлення законного стану та припинення порушення.
Негативна вимога
Негативна вимога (польськ., Roszczenie negatoryjne, лат., actio negatoria) – це ще один юридичний термін Польщі, що означає позов про припинення порушення. Тобто не йдеться про усунення наслідків такого порушення, а лише про припинення самого порушення. Іншими словами, ніхто не компенсує постраждалим шкоди, завданої сусідським шумом (за вказаною статтею), але суд має право ухвалити рішення про припинення гучної поведінки.
Важливо, що у разі відповідати повинен винуватець у виникненні порушення, тобто. за наявності орендаря відповідатиме він, а не власник.
Проте не варто переживати, що отримати компенсацію не вдасться. Є й інші порушення, які можна внести до цього позову, вимагаючи відшкодування.
Порушення особистих прав
Це питання досить заплутане, проте прецеденти отримання компенсації є. Насамперед, у Цивільному кодексі є така стаття:
Art.23. Kodeks cywilny. Визначення особистих прав
Особисті права людини, такі як, зокрема, здоров’я, свобода, честь, свобода совісті, прізвище або псевдонім, зображення, таємниця листування, недоторканність житла, наукова, художня, винахідницька та раціоналізуюча творчість, залишаються під захистом цивільного права, незалежно від захисту, передбаченої іншими положеннями.
Серед перерахованого навряд чи можна знайти право, що однозначно порушується гучними сусідами (щоб притягнути до ситуації «недоторканність житла» мають бути серйозні підстави). Однак виділене нами у ст.23 k.c. «зокрема» свідчить, що перелік особистих прав не обмежується зазначеним у кодексі. Додаткові положення можна дізнатися із судової практики.
Головне питання, чи є особисте право, «право на спокійний, мирний відпочинок» (prawa do spokojnego, niezakłóconego urlopu – під таким формулюванням робилися запити у судовій практиці). Верховний суд не дав чіткої відповіді «так» чи «ні».
З одного боку, суд зазначив, що таке право навряд можна віднести до особистих прав, т.к. це є «звичайним проявом людської поведінки та задоволення потреб у відпочинку, яке необов’язково має виконуватися кожним».
Але з іншого боку, Верховний суд зазначив, що якщо порушення можливості спокійного та мирного відпочинку стало причиною розладу здоров’я або порушенням інших особистих свобод та інтересів, то суди можуть розглядати ситуацію як порушення особистих прав.
Ці формулювання, наприклад, містяться у Рішенні Верховного суду від 24.03.2011, справа № I CSK 372/10.
Отже, якщо буде заявлено, що наслідки мали місце, суд може визнати порушенням особистих прав. Чому це важливо?
Art.24. Kodeks cywilny. Заходи щодо захисту особистих прав
§1. Особа, чиї особисті права перебувають під загрозою через чиїсь дії, може вимагати припинення таких дій, якщо вони не є незаконними. У разі порушення він може також вимагати від особи, яка вчинила порушення, виконати дії, необхідні для усунення її наслідків, зокрема, зробити заяву відповідного змісту та у відповідній формі.
Ці формулювання, наприклад, містяться у Рішенні Верховного суду від 24.03.2011, справа № I CSK 372/10.
Отже, якщо буде заявлено, що наслідки мали місце, суд може визнати порушенням особистих прав. Чому це важливо?
Art.24. Kodeks cywilny. Заходи щодо захисту особистих прав
§1. Особа, чиї особисті права перебувають під загрозою через чиїсь дії, може вимагати припинення таких дій, якщо вони не є незаконними. У разі порушення він може також вимагати від особи, яка вчинила порушення, виконати дії, необхідні для усунення її наслідків, зокрема, зробити заяву відповідного змісту та у відповідній формі. На принципах, передбачених у кодексі, може також вимагати грошову компенсацію чи виплату відповідної суми грошей для певної соціальної мети.
§2. Якщо внаслідок порушення особистих прав було заподіяно майнові збитки, потерпіла сторона може вимагати відшкодування збитків на загальних принципах.
Тобто якщо гучна поведінка сусідів буде визнана судом порушенням особистих прав, з’являється можливість матеріальної компенсації.
Виселення порушника – це легко
Є й такий суворий захід. Існує в РП закон із довгою назвою – Про захист прав квартиронаймачів (орендарів), житлово-комунальних господарств та поправок до Цивільного кодексу.
Art.13. Ustawa o ochronie praw lokatorów, mieszkaniowym zasobie gminy і про zmianie Kodeksu cywilnego. Захист прав орендарів
Якщо орендар грубо або постійно порушує порядок у будинку, роблячи використання інших приміщень у будівлі обтяжливим, інший орендар чи власник інших приміщень у цій будівлі може подати до суду позов про припинення правовідносин, що дозволяють використання приміщення та наказ про його звільнення (виселення).
Тут, власне, пояснювати нема чого – все прямо зазначено в законі. Так, на власника такими заходами навряд чи можна вплинути, але виселити його орендаря через суд цілком реально, якщо надати докази грубих та постійних порушень порядку. Такими доказами, зокрема, можуть бути свідчення поліції, яку раніше неодноразово викликали до галасливих сусідів.
