Різке погіршення ставлення до українських біженців та українців загалом у країнах Європейського Союзу пов’язане з низкою чинників, включаючи сприйняття їхньої поведінки та зловживання системою соціальної допомоги.

Контекст підтримки українських біженців у ЄС

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році понад 4 мільйони українських біженців отримали тимчасовий захист у ЄС, який гарантує їм право на проживання, доступ до ринку праці, медичної допомоги, освіти та соціальної підтримки. Ця підтримка була зустрінута з високим ступенем солідарності: за даними опитування Євробарометра 2025 року, 80% європейців підтримують прийом українських біженців, а 76% — гуманітарну та фінансову допомогу Україні. Багато українців успішно інтегрувалися на ринок праці, у деяких країнах рівень зайнятості серед них перевищує 40–60%.

Причини погіршення ставлення до українців

Понад три роки війни та масового переселення українських біженців ситуація змінюється. Наростають економічні та соціальні навантаження на країни, що приймають, що викликає зростання невдоволення серед місцевого населення. У ряді країн ЄС, таких як Польща, Чехія, Норвегія та Угорщина, посилюються правила надання соціальної допомоги українським біженцям: скасовуються або скорочуються виплати, обмежується безкоштовне проживання та допомога, запроваджуються нові бюрократичні бар’єри.

Основні причини погіршення відносини:

• Економічне навантаження та конкуренція за ресурси. Збільшення числа біженців створює тиск на житловий фонд, охорону здоров’я, освіту та соціальні служби. Місцеві жителі починають сприймати допомогу біженцям як відібрання у них обмежених ресурсів.
• Скандали та зловживання. У деяких випадках відзначаються випадки зловживання соціальною допомогою та допомогою, що посилює негативне сприйняття українців як групи, яка користується перевагами системи без належного внеску.
• Зміна громадської думки. У Польщі, де проживає друга за величиною українська громада, підтримка прийому біженців знизилася з понад 90% у 2022 році до 53% наприкінці 2024 року. Громадські постаті також за скорочення допомоги.
• Посилення міграційної політики. Деякі країни припинили автоматичне надання притулку українцям, обмежили дитячу допомогу та можливості для переміщень усередині ЄС.

Незважаючи на ці труднощі, українці продовжують робити значний внесок в економіку країн, що приймають, наприклад, у Чехії та Латвії доходи від податків, сплачених українцями, перевищують витрати на їх інтеграцію. Однак погіршення суспільних відносин та посилення політики створюють для українських біженців додаткову невизначеність та стрес, ускладнюючи їх адаптацію та плани на повернення додому.

Різке погіршення ставлення до українських біженців у ЄС зумовлене поєднанням економічних, соціальних та політичних чинників, а також сприйняттям зловживань системою допомоги. Це вимагає збалансованого підходу з боку європейських країн, щоб зберегти підтримку біженців та одночасно враховувати інтереси місцевого населення.

Дивиться також: Нова допомога на дітей у Польщі – Aktywnie w żłobku

Ставлення до біженців в Україні

Усередині самої України також спостерігається зростання негативного ставлення до біженців, що пов’язано із низкою соціальних та економічних факторів. Причини негативного ставлення до внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні:

• Економічний тиск та дефіцит ресурсів. Війна призвела до значних руйнувань та економічних труднощів, що посилило конкуренцію за робочі місця, житло та соціальні послуги між місцевим населенням та внутрішньо переміщеними особами.
• Регіони, які приймають біженців, зазнають дефіциту інфраструктури та фінансових можливостей, що викликає невдоволення у місцевого населення.
• Переміщені особи часто стикаються з нерозумінням та упередженнями з боку приймаючих громад. У деяких випадках виникають конфлікти через відмінності в традиціях, способі життя та сприйнятті ситуації.
• Третій рік війни супроводжується зростанням втоми та розчарування у населення, що посилює поляризацію суспільства та знижує рівень солідарності.
• Критика влади та погіршення соціально-економічної ситуації позначаються і на ставленні до біженців.

Прояви негативного відношення

• Внутрішньо переміщені особи часто стикаються з дискримінацією при пошуку житла та роботи, а також із соціальною ізоляцією.
• У деяких регіонах наголошуються на випадках недовіри та підозрілості до біженців, які сприймаються як додаткове навантаження на місцеві бюджети та інфраструктуру.
• Соціальні опитування та експертні оцінки свідчать про зростання поляризації у суспільстві, що відбивається і на відношенні до переселенців.

Незважаючи на загальнонаціональну підтримку та солідарність в умовах війни, всередині України існує помітна напруга та негативне ставлення до внутрішньо переміщених осіб, обумовлене економічними труднощами, соціальним навантаженням та втомою суспільства від конфлікту, що триває.

Втікли до Европи? Нехай щастить, Парасю, біжи звідси здорова!

Ставлення українців, які перебувають в Україні, до українців, які виїхали за кордон і набули статусу біженця, в цілому, залишається переважно позитивним, проте існує і частка відверто негативних настроїв.

Позитивні аспекти:

• Згідно з опитуваннями Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), близько 87% українців толерантно ставляться до біженців та готові прийняти їх назад до України.
• Більшість українців розуміють причини вимушеного виїзду та не засуджують тих, хто залишив країну через війну.
• Найбільш позитивне ставлення спостерігається до матерів з дітьми, тоді як до чоловіків до 60 років ставлення більш стримане.

Негативні прояви:

• Близько 13% опитаних висловлюють небажання бачити біженців у своєму оточенні.
• У соціальних мережах нерідкі агресивні висловлювання, які звинувачують біженців у тому, що вони «насолоджуються Європою», тоді як ті, хто залишився, страждають від воєнних дій. Особливо гостро питання стоїть для українців, які виїхали із територій, де ніколи не велися бойові дії.
• Негативне ставлення пов’язане з відчуттям соціальної несправедливості, наприклад, про те, що біженці нібито отримують більше соціальної підтримки або займають робочі місця, хоча ці міфи часто спростовуються.
• За даними соціологічних груп, близько 30% українців висловлюють прохолодне чи негативне ставлення до біженців, що створює складнощі для їхнього повернення додому.

Дивиться також: Цензура в Україні – чи є перспективи у української журналістики?

Причини негативного ставлення до біженців

• Почуття соціальної та економічної напруженості в умовах війни та обмежених ресурсів.
• Вплив негативних стереотипів та міфів про «утриманство» та «східну ментальність» деяких біженців, які іноді використовуються пропагандою.
• Відмінності у сприйнятті чоловіків та жінок серед біженців, а також загальна втома суспільства від тривалого конфлікту.

Незважаючи на більшість позитивних та нейтральних настроїв, негативне ставлення до українських біженців, особливо виражене у соцмережах та серед частини населення, існує та впливає на плани багатьох біженців щодо повернення в Україну.

Формування позитивного ставлення до біженців розглядається урядом України як важливе завдання для збереження людського ресурсу країни та єдності суспільства.

За даними Центру економічної стратегії (CES, Київ), частка українських біженців, які планують повернутись додому, впала з 74% у листопаді 2022 року до 43% у грудні 2024 року. Тобто, вже до кінця 2024 року більше половини (57%) не розраховували на повернення.

Аналогічні результати показало дослідження Info Sapiens на замовлення CES: лише 43% планують повернутися, причому лише 20% – «точно». Дослідження CES, згадане у статті Economist, також зазначає, що лише близько 43% українських біженців всього світу заявили про намір повернутися – порівняно з 74% два роки тому.

Таким чином, поширена теза «понад половина українських біженців не планує повертатися додому навіть після закінчення бойових дій» підтверджується: проведені в 2024 році опитування показують, що близько 55–60% українців не мають наміру повертатися на Батьківщину.