Інцидент на концерті Макса Коржа — черговий сигнал про необхідність діалогу, а не препаратурних покарань. Історичні травми та реальність міграційної кризи створюють складний майданчик, де однозначні рішення не працюють. Польща та Україна повинні прагнути до взаєморозуміння, інакше провокації та реакції стануть нормою, а не винятком.

Інцидент на концерті Макса Коржа як каталізатор

9 серпня 2025 року на Національному стадіоні у Варшаві під час концерту білоруського репера Макса Коржа спалахнув великий скандал. Серед глядачів з’явилися люди, які розмахували червоно-чорним прапором Української повстанської армії (УПА) — символом, що в Польщі асоціюється з трагедіями часів Другої світової війни. Це викликало широкий суспільний резонанс і різку реакцію влади.

У результаті польська влада ініціювала провадження щодо депортації 63 осіб (57 українців та 6 білорусів). Вони повинні залишити країну добровільно або примусово. Поліція затримала 109 осіб за звинуваченнями у насильстві, порушенні порядку та зберіганні наркотиків. Прем’єр-міністр Дональд Туск попередив: не можна допустити, щоб Росія використала цей інцидент для поневолення відносин Польщі та України.

Погіршення відносин за останній рік

Хоча Польща з перших днів війни активно допомагала Україні, за останній рік у багатьох верствах польського суспільства посилилися втома та роздратування — особливо з таких питань:

• Економічний дисбаланс — значний приплив українських біженців створює тиск на житло, освіту та ринок праці.
• Міграційний опір — протести польських фермерів через дешеве українське зерно, яке демпінгує ціни на ринку.
• Зростання антивоєнних та антиукраїнських наративів — поширення хештега #StopUkrainizacjiPolski, висловлювання деяких правих політиків у дусі «Українці забирають наше».

Усе це створило сприятливий ґрунт для недовіри, яка загострилася у сплаві історичних травм і актуальних конфліктів.

Реакція влади Польщі: виправдана чи надмірна?

Демонстрація символіки, яка асоціюється з націоналістичною ідеологією та суперечить пам’яті поляків, закономірно викликала обурення. Польське керівництво, зокрема Туск, прагне не допустити розколу з Києвом, особливо на тлі підготовки до зустрічі Трампа і Путіна, коли синхронність Київ–Варшава стратегічно важлива.

Однак… Репресивні заходи — депортації, затримання, загроза висилки — підсилюють відчуття небезпеки та стигми в українській спільноті. Це перший випадок настільки жорсткої відповіді влади до громадян України. Інцидент на концерті став тригером, але не унікальним явищем — він став кульмінацією зростаючої напруги.

Польське суспільство дедалі частіше стикається з дисонансом між ідеологічним альтруїзмом та ресурсними обмеженнями. Заходи, вжиті у відповідь на конфлікт, виглядають логічними з точки зору безпеки та історичної чутливості, але тривожними з точки зору правової справедливості та соціальної інтеграції українців.

Стільки коштує виховання дітей до вісімнадцяти років в Польщі

Як змінилося ставлення поляків до українців

Загальний суспільний настрій

Опитування CBOS у лютому 2025 року показало, що 38% поляків відкрито відчувають антипатію до українців, вперше перевищивши симпатію — лише 30%. Для порівняння: на початку 2023 року симпатію висловлювали 51%, а антипатію — лише 17%. Дослідження Центру Мерошевського з ARC Rynek i Opinia зафіксувало, що частка поляків, негативно налаштованих до українців, зросла з 27% до 30%, а позитив — зменшився з 25% до 23%.

У віковій групі до 45 років лише 16% висловлюються позитивно про українців, тоді як 37% — негативно.
Кількість противників військової допомоги Україні зросла з 26% до 35%, а кількість прихильників знизилася до 49%.

Ставлення до біженців — настороженість та втома

Лише 14% поляків хочуть, щоб українські біженці залишилися в країні, тоді як понад 50% очікують їхнього повернення в Україну.
Зростання прихильників асиміляції — з 14% до 20%, тобто вони вважають, що діти українських біженців повинні або полонізуватися й стати поляками, або покинути країну.

Згідно з Reuters, польська підтримка допомоги Україні впала з 94% у 2022 році до 57% наприкінці 2024 року. Також, за даними TIME, рівень підтримки прийому українських біженців знизився з 81% (початок 2023 року) до 50% у березні 2025-го. За останні два роки симпатія до українців зменшилася більш ніж удвічі; антипатія збільшилася майже вдвічі.

Соціальний розрив за віком: молодь демонструє більш ворожі настрої, що означає зростання культурного відчуження; зростає втома від тривалого гуманітарного навантаження — особливо серед менш заможних верств.

Антиміграційні настрої вже відображаються у виборчому порядку денному та політиці, особливо напередодні виборів.

• Польська молодь (≈18–34 роки). У цій групі помітно вищий рівень невдоволення та нетерпимості порівняно з літніми — частина досліджень фіксує, що молоді поляки частіше висловлюють негативне ставлення до українців і сильніше піддаються популістській риториці. Це пов’язано з конкуренцією на низькооплачуваних робочих місцях і з активністю в соцмережах, де поширюються антиміграційні наративи.
• Середній вік (35–54). Група більш поділена: багато хто так чи інакше залежить від праці українців (будівництво, послуги), але водночас відчуває економічний тиск (житло, школи). Тут часто домінує прагматизм — «ми потребуємо, але втомилися».
• Літні (55+). Як правило, більш толерантні через історичні обставини (пам’ять про допомогу на початку війни) або меншу залученість у ринок праці, тому частина літніх зберігає позитивні установки; однак зростання загального невдоволення відображається і на них.

Ставлення до українців у Польщі — різниця за місцем проживання

• Міста (особливо великі — Варшава, Краків, Вроцлав). Тут українці частіше інтегровані в економіку, мають бізнеси, діти ходять до шкіл — місцеве населення рідше демонструє явну агресію, але відчуття «переповненості» інфраструктури (житло, черги до садків) посилює роздратування.
• Малі міста та сільська місцевість. У низці регіонів фіксуються більш різкі настрої проти українців — конкуренція в агросекторі, страх щодо зниження цін на продукцію (імпорт зерна) і слабкість місцевих сервісів формують антиміграційні настрої. Дослідження показують, що сільські респонденти в середньому менш дружелюбні до мігрантів.
• Робітники у низькооплачуваних секторах (будівництво, логістика, послуги). Ці групи водночас залежать від української робочої сили і відчувають конкуренцію за зарплати та робочі місця; тому ставлення подвійне — практична потреба поєднується з роздратуванням.
• Фермери та агробізнес. Сильна тривога: приплив українського зерна і дешевої сільгосппродукції сприймається як демпінг і загроза доходам. Це одна з причин протестів і політичного тиску у сільських регіонах.
• Середній і вищий клас, ІТ/професіонали. Частіше позитивні: українські професіонали доповнюють ринок праці та створюють підприємницькі ініціативи; у цих груп менше прямої конкуренції.

Праві та популістські електоральні групи у Польщі використовують найбільш ворожу риторику, активно просувають питання «пріоритету поляків» у передвиборчих кампаніях. Ці партії та медіа підсилюють тривогу і трансформують її у політично вигідний порядок денний. Центристські та ліві партії Польщі схильні зберігати солідарність з Україною та нарощувати гуманітарну і військову допомогу, але і тут підтримка знижується через економічні аргументи та «втому суспільства».

Дивіться також: Українські біженці не хочуть повертатися в Україну

Українська діаспора в Польщі — життя всередині закритої групи

• Працівники-мігранти (як умовно тимчасові працівники) частіше вразливі: менше правового захисту, живуть у компактних громадах, частіше стають об’єктом побутової дискримінації. Звіти з правозахисту фіксують проблеми з доступом до послуг та випадки дискримінації.
• Підприємці, які відкрили бізнес або давно працюють у Польщі, зазвичай краще інтегровані та мають більш стабільне становище, але вони також відзначають зростання ворожості у суспільстві та політичному дискурсі.
• Біженці та сім’ї з дітьми відчувають найбільшу вразливість через проблеми з освітою, житлом та доступом до медичної допомоги — і водночас є головним об’єктом «втоми» польського суспільства.

Молоді поляки у соцмережах та радикалізація

Взаємодія в онлайн-просторі підсилює поляризацію: меми, кампанії та таргетовані політичні повідомлення пришвидшують формування негативних стереотипів. Молодь частіше піддається таким швидким наративам, що пояснює частину зростання негативних настроїв.

Наслідки та ризик для соціального клімату

• Короткостроково. Посилення побутових конфліктів, ризик інцидентів (як згаданий на концерті), тиск на міграційну політику (депортації, перевірки).
• Довгостроково. Ризик інституціоналізації дискримінації, погіршення двосторонніх відносин (Польща — Україна), відтік (або менша привабливість) кваліфікованої української робочої сили. Це може вдарити по економіці Польщі, де українці — значний ресурс.