Слупськ — місто на півночі Польщі, яке ще донедавна видавалося прикладом спокійної інтеграції українських дітей у місцеві школи. Але інцидент, що стався наприкінці листопада, оголив тріщини, про які роками намагалися не говорити вголос.

У школі Zespół Szkół Budowlanych i Kształcenia Ustawicznego українські підлітки стали жертвами систематичних принижень, знущань і фізичного насильства. І найстрашніше — частину цих дій, за словами постраждалих, не лише не зупиняли вчителі, а в окремих випадках вчитель сам принижував українських школярів.

За словами юриста, який представляє інтереси постраждалих, учитель дозволяв собі висловлювання на кшталт: «Ви не складете іспит, бо ви — українці», а також інші образи, які принижували учнів за національною ознакою.

Польські старшокласники вмикали звуки вибухів і ракет, імітуючи війну, жартували про смерті та погрожували українським однокласникам. Учитель, замість того щоб припинити булінг, нібито сміявся разом із кривдниками.

Це не просто відсутність педагогічної етики — це руйнування самої ідеї школи як простору безпеки.

Побиття після уроків: кульмінація ненависті

Після занять сталося те, чого можна було уникнути. Кілька польських учнів напали на українських хлопців.

Один отримав перелом ключиці, інший — підозру на струс мозку.

Один із нападників спочатку плюнув в обличчя одному з українських хлопців, вигукнувши: «Вперед, український ублюдок!» і почав бити його кулаками. До нього приєднався другий нападник, і разом вони побили 16-річного парубка, – розповів адвокат Давид Дехнерт виданню Onet.

Також повідомляється, що один із польських підлітків під час нападу плюнув 16-річному українцю в обличчя, вигукуючи «На фронт, курка українська!».

Поліція розпочала розслідування, але школа, за словами адвоката, не вжила жодних дисциплінарних заходів ні до вчителя, ні до нападників.

Відеозаписи й медичні довідки вже передані поліції.

І лише коли історія вийшла у медіа, з’явилася реакція шкільної адміністрації та органів освіти.

Чому цей випадок — не лише локальна проблема

У Польщі сьогодні навчаються сотні тисяч українських дітей. Це — найбільша освітня інтеграція біженців у Європі за останні десятиліття. Вона можлива лише тоді, коли місцеві громади підтримують новачків, а школи забезпечують рівний доступ до освіти. Але випадок у Слупську показує: інтеграція руйнується там, де починається безкарність і мовчання.

Це не перший сигнал тривоги. І не останній, якщо відповідальні структури не змінять підхід — від формальної «турботи» до реального захисту.

Що має відбутися далі

• Повне та прозоре розслідування дій учителя й учнів.
• Медична, психологічна та правова підтримка постраждалим українським школярам.
• Системні програми протидії ксенофобії у школах, а не лише разові тренінги.
• Переосмислення ролі педагога: учитель не має бути спостерігачем насильства, він відповідальний за атмосферу в класі.
• Чіткі, швидкі механізми реагування на випадки булінгу та дискримінації.

Адже мова йде не лише про двох побитих хлопців. Мова — про сотні тисяч українських дітей, які шукають у Європі безпеки, а не повторення травм.

Читайте також У Польщі студентку відсторонили за ксенофобські образи

Школа не повинна ставати полем бою

Після повномасштабної війни мільйони українських дітей втратили домівки, друзів, інколи близьких. Їм довелося будувати нове життя з нуля. Школа в приймаючій країні — один із небагатьох стабільних елементів цього нового життя.

Коли ж школа обертається проти дитини, це стає ударом не лише по ній, а й по довірі до всієї системи.