Михайло Якімко – український розробник, який у 2017 році переїхав з родиною до Польщі. Зараз він живе в Португалії, але поділився своїми враженнями від життя в Кракові. До цього вони з дружиною багато подорожували, а після народження дочки вирішили остаточно перебратися в іншу країну.  МС today поспілкувався з ним щодо роботи та життя.

Далі пряма мова.

Як оформляти документи на проживання

До переїзду в Польщу я працював з ізраїльської IT-компанією через українську фірму. У Польщі, щоб легалізуватися і отримати «карту побиту». На перших порах влаштувався в цю ж ізраїльську компанію, але через місцевий бізнес-інкубатор.

Резиденство оформляють нешвидко. Коли тільки подаєш документи, місцеві органи відразу ставлять у паспорті штамп. Це означає, що ти легально знаходишся в цій країні, скільки б не зайняло час оформлення посвідки на проживання. Але саму «карту побиту» ми чекали більше півроку.

Діє вона зазвичай від року до трьох років. Щоб її отримати, потрібні трудовий договір, договір оренди житла мінімум на рік, копії паспортів та свідоцтв про народження, а також сплатити мито 450 злотих за оформлення документів.

Процес простий, але довгий. Раджу раніше приходити до місцевого «ужонду» для іноземців, щоб зайняти чергу. Як правило, вони там великі, особливо восени, коли у студентів починається навчальний рік.

Свої документи я збирав і подавав сам, але в Польщі є безліч компаній, які допомагають. В основному цим займаються наші люди, знайти їх неважко, але треба мати на увазі, що такі «помічники» просять по $ 200- $ 300 за послуги.

Як знайти роботу в Польщі

Знайти роботу в Польщі для айтішника – не проблема. Я користувався в основному LinkedIn, але є безліч каналів і груп з вакансіями. Роботи в IT і не тільки в IT – вайлом.

Я переглядав оголошення і пости на LinkedIn. В результаті отримав кілька пропозицій самостійно, але вибрав те, яке прийшло через знайомого. Компанія була з ігрової індустрії, я розробляв додаток.

Пізніше влаштувався в Cisco. Багато українців не люблять корпорації. Кажуть, що це нудно, багато бюрократії. Це частково правда. На одну посаду можуть наймати співробітника в середньому від 1,5 до трьох місяців. У моєму випадку процес зайняв два тижні, але це швидше виняток.

Мені подобається Cisco тим, що це дуже інтернаціональна, толерантна компанія. Українці в ній теж працюють, хоча їх небагато. Ця компанія дозволяє переїхати в іншу країну і реалізувати себе у багатьох внутрішніх проектах.

Скільки коштує життя в Кракові?

Нещодавно Польщу визнали країною з розвиненою економікою, але як для Європи, тут все ще дешево.

У нашій родині три людини, включно з маленькою дитиною, в місяць ми витрачаємо близько $1500. Сюди входять витрати на квартиру, бензин і «плюшки» у вигляді щотижневих розваг. Страховка на машину і мотоцикл мені обходиться в $116 в місяць.

Ціни на житло тут дешевше, ніж в Україні. Наприклад, хороша трикімнатна квартира в «новобудові» в Кракові коштує $ 80 тис., а в Одесі подібне житло обійдеться в $130-140 тис.

Скільки заробляють айтішники і які податки платять?

Робота в IT у поляків вважається престижною. Середній розробник заробляє тут $2300 без урахування податків. Розробник більш високого рівня – $ 3-4 тис. У мене зараз висока зарплата. Номінально вона вища, ніж та, яку я отримував в Україні. Але в Україні, маючи півтори роботи і податок 4% (як ФОП – прим. Ред.), Я заробляв «чистими» більше. Тобто самі гроші і життя в Україні дешевше. Але те, що ти отримуєш на виході від держави – таке собі.

Інша справа в Польщі: за менші гроші я можу собі дозволити набагато більше. Можу без проблем купити житло або мотоцикл BMW з салону, і мене це не напружить.

Зі свого зарплати я плачу 23% податків. В кінці року податкова перераховує мені їх і повертає близько 2 тис. злотих – як пільги за те, що у нас в родині маленька дитина і непрацююча дружина.

Цікавий момент: кожен платник податків має право вибрати, на що піде 1% від сплачених ним державі грошей. Я відправляю в благодійність і «зелену» службу.

Чим відрізняється польське IT від українського

Головна перевага тутешнього IT в тому, що робота є завжди, і її багато. Світові компанії приїжджають сюди відкривати R & D-центри, розвиваються місцеві невеликі фірми.

Забавно, що всі робочі інтерв’ю, де мене проводити співбесіду технарі-українці, я завалив. І не тому що не підходив за вимогами. Просто у “наших людей” корона на голові виростає, якщо вони досягають якоїсь високої посади, та ще й за кордоном.

Вони хочуть говорити про технології, які давно ніхто не використовує в роботі. Вони звуть тебе на роботу, яку ти давно переріс. Це нестерпно.

За що варто любить Польщу

Польща дуже швидко розвивається в ментальному плані. У польській мові є фраза bardzo prosze, що буквально означає «велика ласка». Ця фраза багато говорить про менталітет поляків. Тут я відчуваю себе в безпеці. Це відчувається на побутовому рівні. Наприклад, коли я гуляв з дитячою коляскою по одеській вулиці, зустрів хлопців з небезпечною агресивною собакою. Мені просто пощастило, що я був з газовим балончиком.

У нас в Кракові теж є сусідка, яка не пристібала свого пса, і він на всіх кидався. Одного разу просто приїхала поліція і виписала штраф на 5 тис. злотих ($1200). Тепер її собака ходить тільки на повідку.

В Україні поліція іноді не реагує і на куди більш кричущі випадки. Це говорить про безпеку в Польщі: тут не страшно в будь-який час доби.

Хоча свої нюанси, звичайно, є скрізь. Наприклад, в нашому місті є футбольні фанати. Вони виглядають як гопники, це трохи напружує, але в цілому вони не агресивні. Якщо проходиш повз, вони тебе не зачеплять, бо тут за бійку реально можуть посадити надовго.

Якось мої тутешні сусіди влаштували гучну вечірку. Інші сусіди викликали поліцію. Поліцейські приїхали, але хлопці не відкрили двері, а стали в них кидатися помідорами з балкона. Хлопцям дали по року в’язниці  за це.

Як поляки ставляться до українців

Ходять чутки, що поляки не люблять приїжджих українців. Це не правда. В цілому поляки дуже тактовні до всіх, незважаючи на те що латентний націоналізм в суспільстві присутний.

Наприклад, команді розробників в компанії потрібен тімлід. Серед усіх кандидатур на цю посаду поляки ненавмисно можуть вибрати поляка. У тому числі ще й тому, що рідна мова для поляків – їх головна культурна цінність.

Коли ти починаєш не просто їх розуміти, але говорити з ними, жартувати, вони зовсім по-іншому ставляться.

Що стосується негативу конкретно до українців, тут все залежить від соціального статусу. Звичайно, якщо людина погоджується на нелегальну або напівлегальну роботу в Польщі, то і ставлення до нього відповідне.

Насправді роботодавці з радістю беруть на роботу наших. Польські банки і мобільні оператори пропонують спеціальні тарифи і рахунки для українців, щоб їм було зручно відправляти гроші на батьківщину і дешево телефонувати близьким. У центрах адмінпослуг інформація дублюється українською мовою. На відношення треба дивитися з точки зору таких дрібниць.

Наскільки важливо знати польську мову

Мова – важливий фактор для професійного зростання в Польщі.

Наприклад, у нас в компанії серед розробників був бразилець. Він крутий фахівець, говорив на чотирьох мовах, але не міг пробитися нагору, донести свої ідеї до керівництва, тому що взагалі не говорив по-польськи. Тут цей латентний націоналізм зіграв злий жарт, довелося бразильцеві виїхати до Британії.

Я польський добре розумію і говорю, але ще не як на рідному. На впевнений розмовний рівень я вийшов за рік, хоча не ходив на мовні курси. Я просто вивчаю мову в процесі роботи, спілкування з поляками в побуті.

Чому багатьом українцям некомфортно в Польщі? Тому що вони приїжджають сюди і відразу шукають земляків, працюють зі своїми, знаходять тут українських друзів. Це заважає їм вивчити мову та повноцінно інтегруватися в суспільство.

Чим відрізняється менталітет поляків і українців

Проблема українців у тому, що вони приїжджають сюди із завищеними очікуваннями. Вони вважають, що тут їх чекають ідеальні люди, ідеальна медицина, кращі в світі дитячі сади і школи.

Особливо це проявляється у людей, які приїжджають сюди на хороші зарплати. Вони себе в Україні вважають вищим класом і хочуть, щоб тут у них теж все було на рівні.

Потім виявляється, що вони тут всього лише звичайні люди, як усі. І від цього вони починають нити, що їм, бачте, довго роблять документи, а в знімних квартирах дешеві меблі з IKEA.

Насправді документи всім роблять не швидко, це потрібно просто прийняти. А меблі з IKEA хоч і дешева, але нормальна. В цьому плані українці ментально відрізняються від європейців: вони багато скаржаться через дрібниці і цим ускладнюють собі життя.

Поляки на відміну від українців повільні. Вони довго розглядають документи, довго приймають на роботу, вони слабкі в моментах, коли треба швидко приймати рішення. Швидко тут нічого не відбувається. Поляки не бажають повторювати помилок минулого.

15 років тому в Польщі все було дуже погано. За десять років 7 млн поляків виїхало з країни. Решта вирішили, що більше не хочуть так жити. Зробилися законослухняними, повільними, прискіпливими, почали свідомо платити податки. Хоча дрібні правопорушення вони теж люблять, як всі.

Найсмішніше в Польщі

Якось я з колегами вийшов на перекур і побачив, як польські судді страйкують за підвищення зарплат. Судді! За підвищення зарплат! Поляки не могли зрозуміти, чому ми сміємося. Але навіть цей невеличкий приклад багато про що говорить. Де ви бачили, щоб українські судді переживали через свою зарплати?

Лінькуваті поляки

Мені хотілося більшого. Але в IT-індустрії в Польщі багато проблем: наприклад, щоб вирости у фінансовому плані або просунутися кар’єрними сходами, потрібно змінити компанію. Інакше рідко виходить.

Були й інші моменти, які змушували замислитись про переїзд. Перше — те, що в Кракові не було виходу до моря, поряд з яким я звик жити з дитинства. Друге — у Польщі менше свободи дій для програміста, тобто важко підробляти, важко відкрити фірму тощо. І, звісно, високі податки. Дивишся на зарплату — як класна, а після сплати податків стає сумно. У Європі є країни, де існує баланс доходів та податків, але це не Польща.

Загалом це непогана країна. У побуті жителі Польщі дуже добрі: у великих містах просунуте суспільство, скрізь лад. Але не в роботі. Так я чотири роки прожив там, пропрацював у місцевих компаніях і одного разу сказав собі: «З мене доси лінивих поляків. Час їхати.». І переїхав до Португалії