Одного дня мені в руки втрапив зошит з дивними для мене реченнями на кшталт “Шуруп – вінт Архімеда, болт – треба знати різьбу”. Коли власницю спитали “мамо, шо цє, мамо” на світ з’явилася дивна історію про жіночий словник.
Щоб зрозуміти жінку, чоловіку треба думати жіночими категоріями, а це принципово неможливо для більшості самців і не тре розповідати про якісь там “психотехніки” (хоча можна і розповідати, бо хтось на цьому теж заробляє гроші). Однак зворотня сторона не краща – дійти розуміння між жінкою та чоловіком іноді неможливо теж з принципових міркувань. Як кажуть українці “Не все другу знати, що на серці в себе мати”. Тож на прохання нашого поважного редактора я радо пишу цю “маленьку розшифровку на 10 тисяч знаків”.
Як зрозуміти жінку та що говорять чоловіки
Добре коли спілкування між жінками та чоловіками суто професійне чи по робочих моментах, бо тоді лексика вкрай скорочена на термінах і не припускає різноманіття змісту. Це як неможливо прийти до магазину та купити цукор не сказавши або не почувши саме слово “цукор”. Здівувати чоловіка новим словом іноді дотепно, але розуміння того, що насправді хоче сказати чоловік ще цінніше. Користуючись спільно зрозумілою термінологією жінки та чоловіки працюють разом в усіх сферах і жінка за кермом або на канвасі нікого не дивує.
Що таке канвас та чим він відрізняється від татамі
Тут треба одразу “про канвас” саме жінкам, бо хлопці здебільша знають. Канвас – то дослівно “полотно”, але на сленгу борців, боксерів та інших руко- та ногопашних бійців означає “покриття рингу”. Тобто “виходити на канвас” означає приймати бій з супротивником за правилами. Ну, за правилами це наче ж словник для жінок, а читають його чомусь чоловіки.
Дзюдоїсти, сумоїсти та інші каратекі (угу, каратека – людина, яка займається карате) звуть аналогічне покриття “татамі”, але східна філософія трактує це як “місце для тренувань”. Справжні поєдинки були вкрай брудні у всіх сенсах, відбувалися на землі чи глині та мали єдине правило – вижити.
Тобто самураю не можна було “кинути рушника на канвас”, подаючи спортивному судді (рефері) сигнал визнання поразки та негайного припинення бою. Сучасний рефері має право зупинити бій будь-коли на свій розсуд і “рушник від тренера” єдиний спосіб зупинити бій повз ставлення судейської колегії до ситуації на канвасі.
Болтики, шюрюпчикі…
Коли жінка питає в чоловіка “Тобі що, важко отут один гвіздок вбити?” жінка наївно розраховує, що от у правій кишені чолов’яги лежить отой самий цвях, а молотка вона зараз сама подасть. Дорогенька, “на цвяху” щось висіло у минулому сторіччі, сьогодні стіни або бетон або гіпсокартон. Цвях може десь і пролізе, а от в будівельних магазинах 2023 року довжелезні полиці з метизами (метиз – від рос. металлическое изделие) на всі випадки життя. І продають їх або на вагу або по 50 штук за раз.
Принципова відмінність болта від шурупа полягає в тому, що для кожного болта завжди є своя гайка чи отвір, де є “різьба у відповідь“. Не можна накрутити на болт якусь іншу гайку, можна лише таку саму “по різьбі”. Різьба теж буває різна: велика, дрібна, силова, герметична, жіклерна, прецезійна і ще з 10 типів та систем. До речі, гайка теж буває така, шо треба писати окрему статтю.
Є різниця ще така. Всі метизи мають тіло та головку. Тіло метиза вкручують, пригладаючи крутний момент до головки. Головка буває видима та краями може стирчати наззовні над поверхнею, а може бути “під потай” – коли зроблено таким чином, що головку метиза після закручування не помітно.
Шайбу, шайбу
Про шайбу би та шайби і гровери писати не буду, пояснення в кінці статті.
Що таке шуруп
Шуруп – то болт одинак, йому гайки не потрібні. Шуруп вкручують або у деревину або в тонкий метал чи пластик. А ще він одноразовий, тобто викрутити та вкрутити його кілька разів можна, але він для цього не призначений.
Болт у цьому сенсі крутіший – і життя в нього довше, і роботи більше. Шуруп вкрутили один раз – до побачення, а от з болтом все інакше, болт обслуговують постійно. Болт змащують, чистять, викручують та закручують багато разів.
Чим болт відрізняється від шурупа
От ми і прийшли до тези “Шуруп – вінт Архімеда, болт – треба знати різьбу”. Дівчинці, котра не працює у відділу збуту металургійного заводу, обов’язково знати лише це. Історію виникнення та розвиток технології різьбового скріплення залишимо фахівцям та інженерам, а нам головне зрозуміти принципове для жінки.
Шурупи бувають по металу, по дереву, для гіпсокартону, ударні, для пістолетів. Вони всі використовують принцип “гвинта Архімеда”, але принципово різні.
Коли щось кріпиться “до бетонної стіни”, свердлять “дирку в стіні”, вставляють в отвір “відповідний пластиковій дюбель” і вже в нього вкручують шуруп.
Болт завжди скріпляє що менш дві деталі, а шуруп як технологія призначений “щось до чогось почепити”.
Хімічній анкер
“Перед тим, як вкрутити щось кудись, формують всередині те, до чого будуть прикручувати.” Ну то коли “роблять дирку”, а матеріал стіни поганенький, та дюбель разом з шурупом зі стіни випадає. Іноді стіни такі старі або з пустотами, що доводиться “запшикувати дирку” спеціальною будівельною сумішшю яка зветься “рідки цвяхи” або щось подібне.
Існує окрема спеціальна система для гіпсокартону. Одна справа почепити на таку фальшіву стіну картину вагою 1 кіло і зовсім інша – телевізор у 15 кіл. Товщина гіпсокартону становить від 6 до 24 мм, але навряд хто бачив гіпсокартон 24 мм у себе вдома, тож прикріпити щось на таке от хлюпне та тонке треба мати рацію та точно знати що робити.
Чим закрутити шуруп
Викрутка, це ж елементарно, не? Ой, моя дорогенька, нумо подай мені викрутку 400х1.6, дякую. А тепер хрест силовий, будь ласка. Та ні, тож ударна викрутка, ти мені з виворотом під ключ дай. Ага, і подовжувач гнучкий одразу приготуй…
Треба і в пеклі приятеля мати, тож з’ясувалось що викрутки – річ для чоловіків майже сакральна, її можна порівняти з помадою чи бюстгальтером у жіночому світі. Вдома собі чоловіки купують кожну викрутку окремо, завжди пам’ятають які вони та для чого.
Викрутки завжди ламаються, це молоток може бути старший за царя Соломона та працювати справно. Викрутку можна “запортачити”, якщо користуватись нею необережно чи з порушенням технології. Єгеж, є технології вкручування шурупів. Як до 40 років в чоловіка вдома нема 10 викруток – то або дуже багата людина, або з руцями у цього хлопчика щось не те. Коли ви намагаєтесь подарувати чоловіку набір викруток це може стати недоречним сюрпризом.
А взагалі шуруп вкручують викруткою (смішна фраза “вкручувати викруткою”), шурупокрутом (завжди через спеціальну насадку “біту” іноді з гнучким подовжувачем), гайковими або спеціальними ключами.
Так, ключ гайковий коли головка шурупа болтова, а от коли у болта головка від шурупа – то він вже не болт, а гвинт. Тобто гвинт то майже болт, але його закручують не гайковим ключем. На цьому, гадаю, з шурупами поки зупинимось.
Що таке саморіз – просто для жінок, чоловікам можна не читати
То такий шуруп, він сам собі нарізає різьбу, в нього на початку є маленьке сведло, його можна вкручувати одразу, наприклад у твердий пластик чи метал. Але чомусь чоловіки звуть всі шурупи саморізами, “саморіз по дереву” то взагалі ідеал чоловічої логіки. Якщо ви спитаєте “чорні загартовані фосфатовані залізні шурупи для деревини” ви побачете велики очі продавця та почуете далі “Вам який саме розмір?”
Зенькованіе
Не лякайтесь, з вашими особистими зеньками нічого не станеться, це теж з болтами пов’язано. Це така насадка на дріль чи верстат, щоб прибрати гострі кути по краях отвору, куди будуть вкручувати болт. Без цього вкручувати болти майже неможливо, бо важко “попасти у різьбу”, тобто поєднати різьбу болта та у отворі чи на гайці
Зенкер виглядає як дуже коротке, але товсте свердло і може коштувати як добрий велосипед. Теж ламається та “запарується”, тому зенкер (та і всі свердла до купи) чоловіки один одному користуватися не дають.
Шарошка
Теж може коштувати як крило від літака, теж для обробці отворів, теж нагадує свердло. Якщо зенкер має певний кут різання металлу та зрізає края отвору ззовні, то шарошка виглядає як круглий напилок на палочці, що обертається. Оту круглу штуку засовують у отвір та фактично вигризають стінки отвору, розширюючи його зсередини.
Дюбель
Дюбель – технологія та деталь крепежу, прокладка між металевим шурупом та недеформуючим матеріалом, куди шурп вкручують. Не можна вкрутити сам шуруп у бетон – йому нема за що там чиплятися тому і потрібен дюбель. Дюбель м’якший за бетон і шуруп ріже різьбу в дюбелі, а той – деформуючись від цього у отворі, надійно затискає металевий шуруп у бетоні. Раніше дюбелі робили з деревини та звали їх “чопік”, вони з часом висихали та полки та дзеркала падали зі стін. У ХХІ сторіччі хімія та металургія розвинені добре, тож коли ви чуєте “кріплення зірвалось ото воно і впало” то є ознакою поганого або жадібного майстра.
Пістолет для дюбеля або дюбельний пістолет
Коли естетика не важлива, а роботи багато – кріплять за допомогою дюбельного пістолета. Він дійсно стріляє, до нього є набої, його треба заряджати. Найчастіше використовують щоб надійно прикріпити металеві листи чи стрічки до бетону. Надійно – то назавджі, але стріляє він дюбелями. Ні, то “не ті дюбелі”, як щойно було про шурупи.
Такий дюбель – доволі товстий та короткий цвях, за логікою нагадує короткий арбалетний болт. Упс, знов про болт? А про шайби і гроверов? Стоп, то вже почалася зовсім інша історія, котру ви обов’язково почуєте, якщо дозволить наш шановний редактор.
А поки залишите мені тут своє питання – що ще цікавого я можу розшифрувати у довіднику справжньої жінки.
