Драму господарів одного з орендованих будинку вперше показали в січні цього року. Пані Барбара та пан Вітольд є рідними братами. Вони мають свої квартири. Після смерті батьків вони успадкували родинний дім у Красниставі. Це було в 2014 році. Вони не хотіли, щоб будинок, який збудував їх батько, розвалився.

– Орендатори скаржились, буцім-то потрапили в важку фінансову та життеву ситуацію. Пара, з малою дитиною, зима, грудень. Ну я просто допоміг, людина повинна мати дім. Я сказав – живіть, рік, два, три. Нехай будинок опалюється та доглядається, – сказав кореспонденту «Інтервенції» співвласник будинку Вітольд Кардика.

«Якщо власник не має права входу, яке ми маємо право?» А щоб поліція стояла осторонь і не реагувала на це? О ні, де я живу Мене не цікавив цей будинок як майно. Тим більше, що я знаю, що Вітольд мій брат і він, звичайно, подбав про дім. Так і було, – додала Барбара Фліс, співвласниця будинку.

Орендарка перестала платити ще до пандемії

Проблеми почалися у 2019 році. Орендар перестав платити. Ба більше: за цією ж адресою створила транспортну компанію. Господарі й гадки не мали.

Про цю компанію ми дізналися з Інтернету. Десь випадково хтось надіслав нам повідомлення, чи випадково це наш будинок. Ми вирішили розірвати з цим орендарем договір. Вона надіслала листа, в якому заявила про готовність виїхати. Це був 2019 рік, – згадує Алан Кардика, син пана Вітольда.

– Просив почистити димохід – не почистили. Димохід вибухнув три роки тому. Вона сама зізналася, що сажа вигоріла. Вона не викликала охорону. Кожного року має бути перевірка димоходу, але це коштує грошей. А вони не хочуть цього робити. Нікого не пускають: ні сажотруса, ні листоношу навіть до хати. Мене хвилює технічний стан будинку, особливо покрівлі, бо це загрожує будівельною трагедією, треба якнайшвидше перевірити, – стривожив пан Вітольд.

«Дикий орендар»

Під час виробництва першого матеріалу ми спробували поспілкуватися з диким орендарем. Ми зіткнулися з її співмешканцем, який не погодився на офіційне інтерв’ю на камеру і заявив, що як мінімум до квітня їх охороняє закон.

Не допомогла і викликана на місце поліція.

Поліціянт: Квартирант не погоджується і не пускає вас до хати.

Містер Вітольд: Він не орендар.

Містер Алан: Це сквотер.

Поліцейський: Добре. Я розумію, але він живе тут уже кілька років, так. Вона, так би мовити, править цим домом. Ви власник, але ми не можемо нічого тут робити без її дозволу.

Минуло сім місяців, а нічого не змінилося

– Нічого не ворухнулося. Ми не входили, не перевіряли стан нашого майна, а сквотери погрожували, що можуть законно жити до кінця квітня, бо охоронний період. Сьогодні кінець липня… Вони не з’являються на суди, – сказав Алан Кардика.
«Нам нікуди йти»

Ось фрагмент розмови з простим мешканцем того дикого орендаря:

Репортер: Привіт, Малгожато Фрідріх з Telewizja Polsat. Ми мали задоволення поспілкуватися…

Співмешканець: Сумнівно…

Репортер: Я теж так думаю, це було сумнівне задоволення. Тоді ви сказали, що маєте право дожити до квітня, бо був охоронний період. Зараз кінець липня, і на якій підставі ви залишаєтеся в цьому будинку?

Співмешканець: Нам нема куди переїжджати. Я не згоден на зйомки, кажу відразу.

Репортер: Ось власник. Чому ти досі тут зі своїм партнером?

Співмешканець: Бо нам нікуди переїжджати.

Репортер: Але яке діло до того власнику?

Господар: Він сміється. Ти жалюгідний, чоловіче.

Репортер: Коли ви їдете?

Співмешканець: Як я буду мати де і де.

Господар: Так ніколи?

Співмешканець: У мене вже є місце.

Репортер: Ну, виходьте, будь ласка.

Співмешканець: Але я ще не готова.

– У нас є виконавчий пункт суду, щоб зайти в будинок і обстежити технічний стан будівлі. Дика орендарка, я кажу свідомо дика, бо майже п’ять років привласнила наше майно, не прийняла повідомлення. У нас уже є три засідання, одне – про виселення, друге – про кримінальне провадження, бо її син погрожував убити моєму батькові. Це виселення триває. На це засідання вони не з’явилися. Проте ми все одно хочемо зайти всередину, бо будівля в напівзруйнованому стані. Загорілася сажа в димоході, септик розгерметизувався, повідомив Алан Кардика.

– В Акті про захист квартиронаймачів чітко прописано, що ми як власники приміщення маємо право увійти в квартиру, якщо це становить загрозу пошкодження, а в даному випадку – пожежі. У нас немає перевірок, нагляду, димарів. Тому власник приміщення, згідно з самим актом, має право увійти в приміщення, щоб перевірити його технічний стан і захистити майно від подальших пошкоджень, – наголосив адвокат Бартош Граш.

«Не буде сцен»

Допомагаючи батькові увійти у власний будинок, Алан Кардика викликав поліцію, щоб наглядати за потрапляння господарів до будинку.

«Ми просто хочемо, щоб ви допомогли нам потрапити всередину, щоб ми не постраждали». Театральних сцен не буде. Відразу заявляю, сьогодні її ніхто не хоче викидати. На те суд, і тому маємо справу про виселення. Ми сьогодні тут зібралися, щоб через п’ять років нарешті зайти і подивитися, що там відбувається, чи безпечно там, – наголосив він.

Неодноразово господарі будинку намагалися потрапити всередину. Їх ніколи не пускали. Звернувшись за допомогою, поліція поспілкувалася з диким квартирантом.

Поліцейський: Жінка повідомила, що чекає на рішення суду і сьогодні вона не буде відкривати приміщення для входу.

Репортер: Так, він може дочекатися рішення суду у разі виселення. Господар не хоче її виселяти сьогодні. Такий закон, панове.

Містер Алан: Що це означає? Ми маємо в Польщі право, що кожен може жити, привласнити собі будинок, не платити, а ми як власники нічого не можемо? Це абсурд і знущання.

Репортер: Тут тільки ваш помічник.

Пан Вітольд: Панове, ви тут лише для того, щоб не дати нам і їм постраждати.

Поліцейський: Ми такі, як ви просили.

Містер Алан: Це добре. Тож запрошую вас.

У присутності нашої камери, після років очікування, пан Вітольд нарешті увійшов до свого дому.

Містер Алан: Пані Марто, ви будете плакати в суді. Будь ласка, просто з’явися.

Сквотер: А чому цей пан іде?

Оператор: Тому що мене запросив цей пан.

Сквотер: Ні, але ти тут не живеш, я тут живу.

Пан Вітольд: Ви тут більше не живете. Ми просто хочемо сфотографуватися.

Сквотер: Ви повинні були лише зайти, чи не так?

Пан Вітольд: Заходимо на горище і в підвал.

Сквотер: Ти, а решта?

Пан Вітольд: Більше нічого не буде.

Сквотер: А все інше?

Репортер: Нас запросив власник.

Сквотер: Орендодавець може. Не чоловік з камерою, будь ласка, вийдіть.

Репортер: Ви не диктуєте умови.

Сквотер: Будь ласка, вийдіть. Я не згоден. Я все ще тут живу.

Містер Алан: У вас закінчився контракт на п’ять років. Вибачте, у нас є положення про примусове виконання.

Сквотер: Ні, будь ласка, вийдіть. Ви так, але не камери. я не бажаю.

Репортер: Це не концерт бажань.

Сквотер: візьміть джентльмена з камерою. Ні, не пройдеш.

Зрештою в будинку пана Вітольда з’явилася камера «Втручання», і ми разом з ним зайшли на горище.

Пан Вітольд: Все, що поїдають короїди. Є вода.

Містер Алан: Дах тече. Цей будинок непридатний для проживання.

Пан Вітольд: Димохід брудний.

“Драма”

Під час візиту дика орендарка заявила, що «пакує речі».

Репортер: Пані, я вже був тут у січні, і ви тоді теж мали пакуватися.

Сквотер: Як бачите, речі запаковані.

Містер Алан: Ви пакували свої речі п’ять років. Тобі було чотири роки, перш ніж ми розголосували про цю справу.

Пан Вітольд: Що там?

Сквотер: Є мир, але він у вирішеності…

Містер Алан: Є установка.

Сквотер: Де ви завантажуєте? будь ласка, припиніть.

Пан Вітольд: Ой, будь ласка, вода є.

Містер Алан: Ісусе Маріє! Тепер ми знаємо, чому вона не впустила мене. Господи, це якась драма. Адже ремонтувати тут доведеться роками.

Пан Вітольд: І скло розбилося не саме по собі. Тут попіл висипали? Ти тут попіл розсипав?

Сквотер: Ти, мабуть, знущаєшся з мене.

Пан Вітольд: Як? Шість років висипала попіл із печі. Знаєте, так забруднити чиюсь квартиру – це верх хамства.

Містер Алан: Це драма. Вони не виїдуть, тому що їх так багато, що я не можу уявити, скільки вантажівок потрібно було б перевезти. Зрештою, це гра на публіку.

Репортер: Який технічний стан будинку?

Пан Алан: Технічний стан будинку драматичний. Тут неможливо жити.

Пан Вітольд: Прийде інспектор нагляду і розбереться. Ми зняли димохід зсередини.

Пан Алан: Дошки поїли короїди.

Пан Вітольд: Побачимо. Він має описати це як експерт.

Містер Алан: Я відчуваю слабкість. Ходімо. Приїдемо з професіоналами. До побачення

Пан Вітольд: Це буде не перше і не останнє сходження

Сквотер: Я не хочу, щоб моє зображення чи хтось із членів моєї родини оприлюднювалися. Прошу залишити.

Репортер: До побачення.

– Ми прийшли сьогодні. Ми ще спробуємо увійти з іншими фахівцями та оцінювачами, щоб точніше оцінити технічний стан будинку. Проте попереду у нас ще справа про виселення, яка триватиме довго. Тим більше, що сквотери на суди не з’являються, – резюмує Алан Кардика.

Раніше ми писали про закон у Польщі, що забороняє виселяти орендарів, якщо вони не мають житла.

Автор Ред

Джерело polsatnews.pl

Оригінальний вміст із цього твору можна використовувати згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 license