Вам вже достатньо набридли оті всі розписні яйця, незмінний польський мазурок на святковому столі та обливання водою у Мокрий понеділок? Тоді ми розповімо, як відсвяткувати Великдень по-кашубськи.

У кашубів — етнічної групи, яка мешкає на півночі Польщі (на території Гданського Помор’я та східної частини Західного Помор’я) — язичницькі обряди здавна вживалися з християнством. Після Першої світової війни у ​​багату кашубську культуру почали проникати загальнопольські звичаї, проте тут, як і раніше, є місця, де зберігаються та підтримуються (принаймні частково) локальні традиції. Давайте заглянемо в кашубський будинок і подивимося, як тут готуються до Великодня.

Niedzela Kwietnô — Вербна неділя
Список справ: освятити «пальми», відвідати сусідів. На десерт: вербні бруньки.

На згадку про Вхід Ісуса Христа до Єрусалима поляки освячують у церкві «пальми». Це можуть бути букети із свіжозрізаних або засушених рослин, прикрашені кольоровим гофрованим або креповим папером та яскравими стрічками. Після Другої світової війни разом із переселенцями з Віленщини до Кашубії прийшла традиція плести різнокольорові «пальми» з трав та колосків, а також польових, лісових та садових квітів, зібраних у різну пору року. Проте традиційна кашубська великодня «пальма» — це пучок з гілочок верби, покритих пухнастими бруньками (які часто називають kotkami, тобто котиками) і перев’язаних шнурком або стрічкою.

Кашуби вірять, що молоді пагони верби мають магічну силу. По-перше, вони проганяють нещастя та захищають від хвороб. За старовинним звичаєм господар рано-вранці відвідує сусіда і хльоскає його вербою, примовляючи: «Wierzba bije, jô nie bije. Za tidzéń wiôldżi dzéń, за nocë trzë i trzë są Jastrë», тобто «Верба б’є, я не б’ю. Через тиждень Великий день, через три і три ночі Великодня ніч (Jastrë по-кашубськи означає Великодня). Гілочки, що залишилися, найчастіше кладуть за образами у всіх приміщеннях в будинку, а також в сараях, в хліві і бджолиних вуликах. По-друге, освячена верба допомагає від болю у горлі та високої температури. Достатньо проковтнути одну пухнасту бруньку — і захист гарантований. По-третє, верба здатна передавати вітальні сили природи, що відроджується. Ось чому вербними гілками плескають худобу, яку виганяють на пасовищі.

Вербні гілки не можна викидати. Їх потрібно спалити, найкраще під час грози — куди дим дійде, туди грім не вдарить — або дрібно покришити пухнасті бруньки і змішати їх із зерном для посіву, щоб забезпечити добрий урожай.

План на дні, що залишилися: передсвяткове прибирання.

Wiôldżi Czwiôrtk — Великий четвер
Список справ: сіяти та садити, фарбувати яйця.

Як зробити так, щоб квіти не в’янули, а дерева та кущі цвіли пишним кольором? Кашуби знають секретний спосіб. Вони вважають, що саме Страсний тиждень і особливо Великий четвер — найправильніший час проводити ранню сівбу і висаджувати рослини. Цього дня розпочинають готувати традиційні страви для великоднього столу. Мазуріки? Не вгадали. Звичай пекти їх на Великдень прийшов у ці краї набагато пізніше. А ось паска та дріжджові пироги завжди користувалися тут великою популярністю. І, звичайно, великодні яйця.

Кашубські господині могли б зробити свій внесок у теорію кольору. Вільхові шишки, плоди бузини чорної та сушена чорниця дають червоний колір. Плоди терну — блакитний. Насичений фіолетовий можна отримати за допомогою пелюсток темної мальви. Соковитий зелений — із трав, озимих та листя інших рослин, насамперед їхньої цариці — як казав Гіппократ — кропиви. Листя берези та вільхи, кора молодої яблуні, сушені квіти польового жовтця, калюжниця болотна, очерет і ромашка, а також хвоя модрини дарують цілу палітру жовтих відтінків. Помаранчевого кольору можна досягти за допомогою моркви та гарбуза. Коричневий дає горіхова шкаралупа та ялицева хвоя, але найкраще для цього годиться кора дуба та вільхи.

Золото? Просто з’єднайте жовті барвники із коричневими. Вітаються будь-які поєднання. У приготований розчин кладемо варене яйце, а його остаточний колір залежатиме не тільки від типу натуральних барвників, але й від часу фарбування, температури та густини. Готове яйце можна покрити тонким шаром олії для блиску. Жодних розписів або подряпаних візерунків, тільки глибина кольору.

Płaczëbóg — Страсна п’ятниця
Перелік справ: підмісти хату, розминка перед «дингусом».

Останні приготування перед святом. На те, щоб побілити хату та дерева в саду, а також упорядкувати інвентар, йде кілька днів, а в п’ятницю настає час ритуального підмітання хати. Польський історик та етнограф Юзеф Ленговський (псевдонім Надморський) у 1892 році відзначав:

Зберігся ще один, мабуть, дуже давній звичай Страсної П’ятниці: перед сходом сонця дівчата підмітають хату і, повністю знявши з себе одяг, виносять сміття на межу сусіда. Так вони нібито позбавляються комах (вошей і бліх), виганяючи їх до сусіда.

День розп’яття Христа кашуби раніше називали Płaczëbóg. На згадку про бичування Христа господиня била всіх членів сім’ї колючою гілкою аґрусу, вигукуючи при цьому: «Płaczëta, dzys je Płaczëboga!» (“Плачте, сьогодні Страсна п’ятниця!”). Найсильніше діставалося чоловікові, а ось діти отримували лише символічні удари. У деяких місцевостях (наприклад, на околицях Пуцька) цей обряд проводили в четвер, а в регіоні Велика Польща він відомий як Божі рани (Boże rany).

Коли в костелах замовкають дзвони на знак жалоби за померлим Христом, у Кашубії починають тріщати тріскачки. Юнаки ходять по селі і б’ють у калатала, сповіщаючи настання години скорботи. Шуміти могли довго – до наступного дня.

Wiôlgô Sobòta — Велика субота
Список справ: освятити вогонь, поховати жур, помитися.

Вогонь – найефективніший метод боротьби зі злом. Ось чому в усіх будинках кашубських гасять вогонь, а в суботу розводять його заново. Для цієї мети найкраще підходять тліючі вуглинки жостеру або терну з багать, розведених раніше на перехресті доріг. Після проведення ритуального очищення домашнього вогнища вугіллям, що залишилося від обряду, креслять чорні хрести на дверях будинків і стайні, щоб забезпечити сім’ї благополуччя. На околицях Битова іноді розводили вогонь на цвинтарі, а попіл розкидали по полю, що мало захистити врожай від граду.

У Страсну П’ятницю дотримувалися суворого посту, а у Велику суботу вже остаточно прощалися з цим довгим і непростим періодом. Як? Урочисто проганяли його із Польщі. Символом Великого посту вважався жур (журек), оскільки в Кашубії саме цей борошняний суп на заквасці був головною стравою поряд із солоним оселедцем. ). У Картузькому повіті відомий звичай ховати жур: селом йде процесія, що несе горщик супу, який потім розбивають об спину одного з учасників обряду (принаймні так це описала етнограф Божена Стельмаховська). Звідси пішло прислів’я: «Nie gadôj o żurze, bo są ju Jastrë» («Не говори про журі, бо вже Великдень»), тобто «те, про що ти говориш, вже неактуально».

Опівночі ходили купатися в озері чи річці. Озерна та річкова вода захищає від захворювань шкіри та очей і в цілому має омолоджуючі властивості. Тому якщо комусь не вистачить сміливості поринути у крижану воду, досить просто наповнити глечик і принести його додому, тільки обов’язково в тиші. Пізніше цю воду можна використовувати з косметичною метою — гарна шкіра вам гарантована. Тільки поспішайте набрати води, адже зі сходом сонця вона втрачає свою цілющу силу.

Jastrë — Великдень
Список справ: пасхальна заутреня, великодній сніданок, вечірня помолвка (факультативно).

У неділю вдосвіта, зазвичай між 3 і 5 годинами ранку, в кашубських селах лунає громоподібний барабанний дріб. Так молодь будить односельців на великодню заутреню. Раніше вона починалася через годину після сходу сонця, і тільки в цей час можна було побачити сонячний диск, що виринає з-за обрію, на якому можна розглянути — якщо вірити кашубам — ягня з корогвою, що символізує Ісуса Христа.

Па-кашубськи Великдень називається Jastrë, і у лінгвістів є різні версії походження цієї назви. Одні вбачають тут зв’язок з ім’ям давньонімецької богині світанку Еостра (Остара) – звідси німецьке Ostern (Великодень). Інші виводять це слово від імені слов’янського божества Jastrzëbog чи богині Ястри. Тим більше, що слово jaster означає “ясний, світлий”.

Великодній сніданок багато в чому залежав від спроможності господаря. Раніше їжу (яйця, ковбасу, м’ясо та хліб) святили лише заможні господарі та дрібна шляхта. Бідність харчувалася скромніше. Не скрізь було заведено ділитися великоднім яєчком. Так, у Помор’ї цей звичай поширився лише після 1920 року.

За кашубською традицією на стіл разом з освяченими продуктами ставили шматок олії як баранчика. Однак царицею сніданку вважається prażnica, тобто яєчня. Існують різні варіанти цієї страви. Наприклад, на думку приморських жителів, яєчня ідеально поєднується з вугром. Інший рецепт говорить:

Найкращу грудинку потрібно порізати на дрібні шматочки, покласти на сковороду і обсмажувати, доки не витопиться жир. Потім покласти туди порізану цибулю і смажити до золотистого кольору. У каструльку розбити яйця по 2-3 штуки на особу, заважати до однорідного стану, додати сіль до смаку. Можна ще, як для яєчні по-селянськи, додати ложку пшеничного борошна та півсклянки теплого жирного молока. Все ретельно розмішати, вилити на гарячу сковороду і постійно помішуючи, довести до потрібного ступеня загусання.

Надвечір влаштовують «zmówinë» або «zrękowinë» («доручення»), коли батьки домовляються щодо посагу нареченої. Якщо про все домовилися вже давно, на Великдень (w Jastrową Niedzelę) грають галасливі весілля.

Dëgus — Великодній понеділок
Список справ: дингусувати, зустріти зайця.

По всій Польщі Великодній понеділок відомий як Мокрий понеділок, або Смігус-дингус або Шмінгус-дингус (Śmigus-dyngus), але у Кашубії цей день (Dëgus) ніяк не пов’язаний із водою. У понеділок кашубські юнаки стьобають жінок (як правило, дівчаток та дівчат) гілками. До цього вони готуються кілька днів. Збирають та сушать гілки ялівцю, щоб голки стали жорсткими та колючими. У Великдень вони домовляються з господарем будинку, щоб той залишив двері або вікно відчиненими: це дозволить залицяльникам рано-вранці пробратися до будинку своєї обраниці.

Щоправда, дівчина, не бажаючи стати жертвою традиції, може заздалегідь випустити з хліву свиню на знак власної недоторканності. Однак кашубські дівчата не часто користуються такою можливістю: хоча гілки ялівцю б’ють досить боляче, все ж таки це означає, що дівчина користується популярністю у протилежної статі. Проте через день вони матимуть шанс помститися. Під час обряду дингусування (dëgowania) можна почути:

Dingus, dingus – po dingusie (дінгус, дингус – після дингуса)
Leżi placek на obrusie. (Лежить коржик на скатертині)
Matka kraje, ojciec daje – (мати ріже, батько роздає)
Prosze o malowane jaje. (Дайте мені фарбоване яйце)

Слово “dyngus” означає викуп, тому хлопців може зупинити лише подарунок, як правило, фарбовані великодні яйця. Що з ними можна зробити пізніше? У Великодній понеділок до дітей приходить заєць із подарунками (залежно від регіонів це може бути і в суботу, і в неділю), тому треба звити йому якесь гніздо. Яйця кладуть у заздалегідь підготовлене місце, а дітям кажуть, що їх приніс заєць.

Автор: Агнешка Варнке