У Польщі налічується понад п’ятдесят музеїв просто неба — там зібрано старовинну архітектуру різних регіонів, проходять виставки народних промислів і працюють трактири з національною кухнею. Що подивитися насамперед? Розповідаємо про найкращі польські скансени та наводимо вісім польських музеїв просто неба.

Кашубський етнографічний парк у селі Вдзидзе
У Поморському воєводстві, в кашубському селі з важкою назвою Вдзидзе-Кишевську, знаходиться перший у Польщі музей просто неба. Його заснували 1906 року сільський вчитель та етнограф Ізідор Гульговський та його дружина Теодора — художниця, яка жваво цікавилася фольклором та народним мистецтвом.

Поступово музей розростався, і зараз тут знаходиться майже шістдесят об’єктів дерев’яної архітектури XVII–XIX століть: кашубські хати, костели, садиби, школа, дерев’яні млини. Інтер’єр кожної будівлі відтворений аж до найдрібніших подробиць, тому досить небагато фантазії, і ви легко перенесетеся на кілька століть тому. До речі, поїздку до Вдзидзе можна поєднати з відвідинами ще одного музею на відкритому повітрі — Музею залізниць у Косьцежині.

Ентографічний парк в Ольштинек
Один із найпопулярніших польських музеїв дерев’яного зодчества розташований у крихітному містечку Ольштинек неподалік столиці Вармінсько-Мазурського воєводства — Ольштин. Історія цього музею почалася в 1909 році в Калінінграді, тодішньому Кенігсберзі. У Кенігсберг звозили дерев’яні споруди, характерні для Східної Пруссії – регіонів Вармії, Мазур, Повісля та східної Литви. Наприкінці тридцятих музей перенесли до Ольштинек — тоді місто все ще входило до складу Пруссії: до Польщі його приєднали лише 1945 року.

Зараз у музеї понад шістдесят об’єктів, серед яких — збудований у другій половині XVII століття трактир із села Скандава, водяний млин із села Каборно (XVIII століття), оригінальна будівля школи з села Павлове (XIX століття), а також хати, каплиці, комори, вітряки та інші унікальні споруди.

У цьому скансені часто відбуваються виставки, майстер-класи та прогулянки, присвячені архітектурі та історії регіону.

Музей люблінського села у Любліні
Це один з найбільших етнографічних музеїв просто неба в Польщі. Заснований на початку 60-х років минулого століття, скансен розділений на кілька частин, що символізують різні географічні регіони, що входять до складу Люблінського воєводства. Крім того, тут є спеціальний сектор із дворянськими садибами XVIII та XIX століть, а також модель провінційного містечка двадцятих років ХХ століття — з перукарнею, поштою, пивною та іншими закладами, без яких важко уявити міське життя.

Кожен об’єкт — чи то дворянська садиба, чи то селянська хата — супроводжується табличкою з інформацією про сім’ї, які в них жили. Багато хто може зайти, щоб ознайомитися з деталями інтер’єру і зробити фотографії на згадку. Якщо на відвідування музею у вас не надто багато часу, почніть із найстарішого експонату «міської» частини — дерев’яного римо-католицького костелу із села Матчин, збудованого близько 1686 року.

Втім, у музеї сподобається навіть тим, хто не хоче витрачати час на огляд оздоблення старих хат та садиб: скансен розташований у напрочуд гарному місці, і навіть проста прогулянка по ньому скрасить ваш день. Тут часто відбуваються тимчасові виставки, історичні реконструкції, покази народних промислів та майстер-класи з традиційної польської кухні. А любителі фауни із задоволенням спостерігають за вівцями, кроликами, козами, дикими птахами та іншими тваринами, які спокійно розгулюють територією музею.

Музей народної архітектури у Саноку
Цей величезний етнографічний музей просто неба знаходиться на березі річки Сан у місті Саноке на південному сході Польщі, недалеко від кордонів зі Словаччиною та Україною. До світових воєн цей регіон був по-справжньому мультикультурним: тут мешкали різні етнічні групи — лемки, бойки, погожани та долиняни.

Нині в етнографічному парку можна познайомитися з їхньою багатою культурною та архітектурною спадщиною: тут представлено 150 дерев’яних будівель, збудованих у XVII–XIX ст. Серед них сакральні об’єкти (особливо цікава церква Миколи Чудотворця з околиць міста Ясло, датована 1667 роком), селянські хати, пасіки, колодязі, садиби і навіть промисловий сектор, присвячений традиціям місцевого нафтовидобутку.

Центр скансену в Саноке — так званий Галиційський ринок, реконструкція головної площі типового невеликого містечка південно-східної Польщі початку ХХ століття. Крім житлових будинків тут ви побачите перукарню, швейну та столярну майстерні, аптеку, трактир та пекарню, де щодня випікають свіжий хліб.

Шанувальники сакрального мистецтва залишаться задоволеними виставкою карпатських ікон — їх тут понад двісті. Крім того, у музеї часто проводяться майстер-класи та тематичні лекції для дітей.

А якщо Санок від вас надто далеко, то цей музей можна відвідати віртуально за цим посиланням.

Музей народної культури у Білостоці
Білосток — місто на сході Польщі, яке по праву може вважатися перехрестям культур: колись тут мешкали не лише поляки, а й татари, білоруси, євреї, росіяни. Зараз місто не забуває про свою багату спадщину — у ресторанах подають страви різних кухонь, а музеї намагаються розповідати про багатонаціональне минуле.

Музей народної культури складається з трьох секторів — «лісового», із селянськими будинками, «садибного» та дрібнопоміщицького, з чотирма дворами, що належали різним представникам дрібної шляхти. На жаль, найстаріший експонат «селянського» сектора — хлів середини XVIII століття — згорів у пожежі: зараз тут залишилися переважно споруди початку ХХ століття. Найцікавіша будівля «міщанської» частини скансену — це збудована у стилі класицизму садиба з території Бобра-Велька: у ній розташовується галерея народного мистецтва Підляшшя.

Проте найулюбленіший експонат відвідувачів білостокського музею — це так звана «лісова самогоночна» (Leśna Bimbrownia). Предмети для виготовлення улюбленого поляками (і не тільки!) міцного напою в музей трохи більше десяти років тому привезла… поліція, яка їх конфіскувала в одного хитрого жителя Білостока, який підпільно гнав самогон у лісі. Зараз ознайомитися з історією самогонного промислу можна цілком легально — більше, екскурсоводи розкажуть вам, як з’являється цей напій.

Музей мазовецького села у Серпці
Музей мазовецького села — головна визначна пам’ятка маленького містечка Серпц та одне з найпопулярніших туристичних місць у Мазовецькому воєводстві за межами Варшави. У цьому скансені представлені насамперед дерев’яні будівлі ХІХ і ХХ століть: селянські хати із соснового дерева, костел, садиба, кузня та шинок. Творці музею намагалися ретельно зберегти не лише внутрішнє оздоблення будівель, а й зовнішній антураж села: біля будинків розбиті сади та парки, у дворах бігають кури та інші свійські птахи, а на галявинах пасуться корови. Завдяки своєму мальовничому розташуванню музей прославився навіть у кіно: тут знімали деякі сцени фільмів «Вогнем та мечем» Єжи Гофмана та «Пана Тадеуша» Анджея Вайди.

У скансені міститься багата колекція народної скульптури — понад дев’ятсот дерев’яних скульптур, виконаних переважно художниками-самоуками.

Музей дерев’яної архітектури Підляшшя в Біловежі
Історія цього невеликого приватного музею почалася наприкінці 70-х років минулого століття, коли професор університету в Білостоці Анатолій Одзійович придбав дерев’яний вітряк із села Котли і перевіз його до Біловежа. Професор та його колишні студенти зробили це виключно з бажання зберегти дерев’яну архітектуру регіону для наступних поколінь: тоді Біловезька пуща не була популярним туристичним місцем, і аж до 2004 року музей існував як дослідницький центр і не був доступний для відвідування.

Наразі музей користується великою популярністю серед тих, хто приїжджає відкрити для себе Біловезьку пущу. У біловежському скансені знаходиться дев’ять експонатів — у тому числі дві дерев’яні хати, каплиця та два млини. Найстаріший об’єкт — дерев’яна хата із села Чижики, збудована у 1883 році. До речі, у двох хатах на території музею можна переночувати — чудовий варіант для тих, хто хоче залишитись у Біловежі на ніч та відчути себе справжнім мешканцем Підляшшя.

Музей залізничного рухомого складу у Хабівці
Останній музей у нашій добірці теж знаходиться просто неба, але присвячений він не дерев’яній архітектурі, а… поїздам. У селі Хабувка, неподалік курортного міста Рабка-Здруй, зберігається кілька десятків старих паровозів, електричних локомотивів, товарних та пасажирських вагонів. Тут можна побачити найстаріший паровоз, що зберігся в Польщі, — вироблений у Берліні локомотив Tkb-1479. Машина важить 18 тонн, а його максимальна швидкість становила лише 45 кілометрів на годину.

Їхати в музей найкраще влітку: якщо вам пощастить, вдасться навіть покататися на старому паровозі з Хабувки до Мшана-Дольна. Враження незабутні! А наприкінці серпня-початку вересня у Хабівці проходить «Паровозіада» — парад історичних паровозів. У музеї є кілька місць для нічлігу — зупинитись тут буде вигідніше, ніж у готелі.

Автор: Світлана Гуткіна