Лемки: ми зберегли свою ідентичність як народ
На південному сході Польщі в горах Низькі Бескиди розташована Лемківщина. Цей малонаселений глухий куточок – Батьківщина однієї з найзагадковіших європейських національних меншин, лемків. Хто вони і чому живуть так далеко від своєї батьківщини – України?
Яке походження лемків?
Лемки – це одна з чотирьох корінних етнічних меншин Польщі (поряд із татарами, караїмами та циганами). Хоча серед вчених не вщухають суперечки про походження лемків, найімовірніше, ця етнічна група виникла внаслідок появи у XVI столітті у Низьких Бескидах східних слов’ян, українців та волохів та їх змішування з місцевим польським населенням.
У XVI-XIX століттях у лемків сформувалася власна ідентичність, заснована на їхній традиційній культурі, мові (лемківській) та зв’язках з українською греко-католицькою та православною церквою.
З того часу лемки постійно зазнавали тиску з боку влади та агресорів: Польщі, Австро-Угорщини та Російської імперії. Їм доводилося докладати величезних зусиль, щоб стабільно співіснувати з державою, сподіваючись на гарантії миру та захист своїх прав. Так склалися три головні елементи лемківської національної ідентичності.
У різні часи серед лемків домінували прихильники тієї чи іншої національної орієнтації (української, лемківської/русинської, польської). Сьогодні серед лемків можна умовно виділити дві основні групи: тих, хто вважає себе частиною української нації та тих, хто вважає себе окремим лемківським народом (так звані лемки-автономісти)
На що схожа лемківська мова?
Лемківська культура нерозривно пов’язана з лемківською мовою. Існує щонайменше дві гіпотези його походження. Більшість українських вчених вважають його найзахіднішим діалектом української мови, деякі вчені вважають лемківську однією з чотирьох гілок русинської мови. У лемківському досить багато запозичень із польської та словацької. Для поляків лемківський за звучанням дуже схожий на українську, і справді, лемки визнають, що різниця між лемківською та українською приблизно така сама, як між польською та словацькою: можна зрозуміти загальний зміст висловлювання, але для розуміння деталей та нюансів потрібне знання лексики та граматики.
Чи була у лемків своя держава?
Після Першої світової війни президент Томас Вудро Вільсон проголосив право націй на самовизначення. Завдяки цій доктрині та умовам Версальського мирного договору Польща знову набула незалежності після 123 років правління сусідніх держав (Австро-Угорщини, Російської імперії та Пруссії).
Низькі Бескиди, територія проживання лемків, незабаром відійшли до Польщі. Лемки вирішили скористатися нестабільністю кордонів у перші повоєнні місяці для реалізації свого права на самовизначення та заснували республіку Команча – незалежну лемківську державу, орієнтовану на союз із Західною Україною. Нова республіка проіснувала менше місяця: її розгромили польські війська під час польсько-української війни 1918-1919 років.
Хоча сама Польща була найбільшою з країн, які скористалися правом на самовизначення, польська влада не бажала визнавати існування цього права у польських меншин.
Після розпуску Команчанської республіки на чолі лемківського руху стала група, налаштована, за деякими оцінками, проросійсько (т. зв. русофіли), яка мала значну підтримку населення. Її лідер, місцевий адвокат Ярослав Качмарчик, розумів, що єдиний шлях виживання для лемківської держави – заручитись підтримкою основних гравців Паризької мирної конференції. Проте польський уряд завадив лемківським делегатам потрапити до Парижа.
І все ж 5 грудня 1918 року представники більшості лемківських міст і сіл вирішили взяти справу до своїх рук і оголосили про створення Лемківської республіки (іноді її називають Лемківсько-русинська республіка) зі своїм власним урядом, адміністрацією та поліцією. Лемківські лідери прагнули легітимізувати існування своєї держави, довівши її ефективність, а потім домагатися допомоги переможців Першої світової війни.
Самопроголошену республіку не визнала ні Польща, жодна інша країна, проте вона протрималася до 1920 року. За умовами Сен-Жерменського та Ризького договорів Лемківщина остаточно переходила Польщі. Отримавши документ, що підтверджує права Польщі на цей регіон, польський уряд почав впроваджувати тут польські закони, зокрема, закликати лемків до польської армії, яка воювала з більшовиками. Будь-який опір жорстоко придушувався, всі діячі лемківської республіки були заарештовані і зазнали суворих покарань. Згодом суд виправдав їх, але мрія про республіку була втрачена і в наступні роки їм довелося зазнати багатьох утисків. Лемки довгі роки вимагали статусу етнічної меншини.
Чому більшість лемків не живе сьогодні у Низьких Бескидах
До 1939 року на Лемківщині проживало приблизно 140 000 лемків, але після Другої світової війни настав час радикальних змін. Спочатку приблизно 90 000 лемків примусово переселили до Радянського Союзу, звідки більшість із них так і не повернулася. Потім у 1947 році польський уряд провів так звану операцію «Вісла» – насильницьке переселення українців, лемків та бойків на захід та північ Польщі (на так звані “Повернені землі”).
Мета операції полягала в тому, щоб розосередити населення, підозрюване у підтримці української повстанської армії, яка вела партизанську війну з комуністичною Польщею та не визнавала повоєнних кордонів. Незважаючи на те, що лемки мали мало спільного з УПА і ніколи офіційно не виступали проти комуністичного уряду, 35 000 лемків було переселено на захід та північ Польщі.
Де живуть лемки Польщі та України сьогодні? Скільки їх?
За даними перепису 2011 року, у Польщі проживає приблизно 10 500 лемків. Важливо, що загальна кількість лемків практично подвоїлася з попереднього перепису 2002 року. Це означає, що тепер вони можуть відкрито говорити про свою лемківську ідентичність і дотримуватися своїх традицій. Понад 50% лемків, як і раніше, живуть у Нижній Сілезії (на “Повернутих землях”), і лише невелика частина з них живе на Лемківщині.
З 1991 року в польських школах можна офіційно вивчати лемківську мову, а з 2000 року в Педагогічному інституті в Кракові студенти російської філології можуть обирати лемківську як мову спеціалізації. Проте діаспоризація лемків виявилася незворотною: лемки не повернулися на Лемківщину, і чимало їх асимілювалися там, куди їх закинула доля. І все ж для більшості з них Низькі Бескиди – це, як і раніше, батьківщина. Саме там щороку відбувається найбільша «Ватра» – фестиваль лемківської культури, який дозволяє лемкам знову відчути себе єдиним цілим.
«У всіх лемків, яких я знаю, всередині щось клацає в сердці, коли вони приїжджають на Лемківщину (наприклад, на “Ватру” у Ждині ). Це як вставити батарею в електронний пристрій. Ти вставляєш її, вдавлюєш маленьку пружинку, батарейка встає на місце, і пристрій починає працювати. Так я почуваюся в Низьких Бескидах, хоча моя сім’я вже два покоління живе далеко від цього місця. Там я почуваюся вдома» – каже лемко, поп-зірка, вокаліст популярного гурту «Lemon».
