Термобаричні боєприпаси, також відомі як боєприпаси об’ємного вибуху, останні десятиліття стали одним із найважливіших видів зброї для ведення високоінтенсивних бойових дій. Їхня руйнівна сила пояснюється специфічним механізмом роботи: вибухова речовина розпорошується у вигляді аерозолю, який змішується з киснем з повітря і займається, створюючи потужну ударну хвилю та високі температури.
Використання цієї зброї для поразки живої сили, укріплень та техніки робить її привабливою для різних типів військ. Однак питання встановлення термобаричного боєприпасу на тактичні балістичні ракети потребує більш глибокого розгляду з точки зору ефективності, технічних можливостей та стратегічної доцільності.
1. Термобаричний боєприпас: принцип дії та переваги
Термобаричні боєприпаси працюють з урахуванням двоступінчастого механізму. Перша стадія – це розпилення палива в повітрі, що створює хмару аерозолю. Друга стадія – детонація цієї хмари, що призводить до формування потужної ударної хвилі з тривалим впливом високого тиску та температури. Головними перевагами термобаричного боєприпасу є:
Висока ефективність проти живої сили та техніки, що знаходиться в укриттях, бункерах чи інших укріплених спорудах.
Широка зона поразки, оскільки вибухова хвиля поширюється рівномірніше, ніж із використанні звичайних боєприпасів.
Тривалий вплив високого тиску та температури, що унеможливлює швидке відновлення та продовження бойових дій.
2. Сучасні тактичні балістичні ракети
Сучасні тактичні балістичні ракети (ТБР) призначені для доставки бойового навантаження на порівняно невеликі відстані (до 500 км), що робить їх ефективними у регіональних конфліктах. Ці ракети мають високу маневреність, можуть запускатися з мобільних платформ і здатні нести різні типи боєголовок, включаючи ядерні, осколково-фугасні, касетні та хімічні.
ТБР, такі як російські «Іскандер-М», американські ATACMS або китайські DF-15, призначені для швидкої доставки високоточних ударів по критично важливих цілях: командних пунктах, складах боєприпасів, аеродромів та великих скупчень військ. Проте традиційні варіанти бойових частин таких ракет спрямовані або створення потужного вибухового впливу з руйнуванням інфраструктури, або придушення військ з допомогою уламків. У цьому контексті можливість використання термобаричних боєголовок може запропонувати новий тактичний вимір.
3. Технічні аспекти встановлення термобаричного боєприпасу на ТБР
Основним викликом встановлення термобаричного боєприпасу на тактичну балістичну ракету є його специфічний принцип роботи. Для ефективного детонування термобаричної бойової частини необхідно забезпечити рівномірне розпилення палива перед вибухом. Це ускладнює конструкцію боєголовки проти традиційними вибуховими речовинами.
Крім того, термобаричний боєприпас найбільш ефективний на невеликій висоті або наземному вибуху, щоб аерозоль зміг ефективно змішатися з повітрям. Для балістичної ракети, яка йде по високоенергетичній траєкторії і атакує мету з високою швидкістю, це становить технологічну проблему. Необхідно або сповільнити боєголовку перед детонацією, або розробити механізми для розпилення речовини при ударі з поверхні.
Технічні аспекти встановлення термобаричної боєголовки на балістичну ракету включають:
- Модифікація боєголовки для створення аерозолю: Потрібна розробка спеціальної конструкції, яка дозволить розпорошити вибухову речовину на високій швидкості.
- Системи детонації: Необхідно забезпечити правильну синхронізацію вибуху, щоб аерозоль встиг змішатись із повітрям перед займанням.
- Управління висотою детонації: Щоб максимізувати ефект термобаричної боєголовки, важливо детонувати боєприпас на оптимальній висоті. Це може вимагати точних даних про траєкторію ракети та час польоту.
4. Стратегічна доцільність використання
Термобаричний боєприпас на тактичній балістичній ракеті може бути корисним у ситуаціях, коли потрібне знищення живої сили або техніки противника в укріплених спорудах. Наприклад, при атаці на укріплені бункери або підземні комплекси, звичайні боєголовки можуть бути недостатньо ефективними. Термобарична боєголовка здатна створити потужну вибухову хвилю і вакуумний ефект, який вражає навіть тих, хто знаходиться в закритих приміщеннях.
Крім того, така модифікація може виявитися особливо корисною при знищенні великих скупчень військ біля противника. Термобарична боєголовка здатна значно розширити зону ураження проти звичайними боєприпасами, що може бути корисним в умовах інтенсивного бою.
Однак, варто враховувати, що термобаричні боєприпаси не є універсальними. Вони менш ефективні проти броньованої техніки та об’єктів, що знаходяться на відкритій місцевості. У таких випадках традиційні осколково-фугасні або касетні боєголовки можуть бути кращими.
5. Приклади реалізації
Хоча масове використання термобаричних боєголовок на тактичних балістичних ракетах поки що не спостерігається, існує кілька прикладів, які демонструють можливості таких систем. Зокрема, у російському комплексі «Іскандер-М» передбачено можливість використання різних типів бойових частин, включаючи термобаричні. Це свідчить про те, що подібні розробки ведуться і вже перебувають на стадії тестування та можливого застосування у майбутньому.
Американські ракети ATACMS також мають потенціал для оснащення термобаричними боєголовками, проте на даний момент офіційних даних про це немає. Розвиток термобаричних технологій та їх інтеграція у балістичні системи потребує часу та додаткових досліджень.
6. Перспективні розробки у сфері термобаричних боєприпасів
Більшість сучасних збройових концернів розглядають термобаричні боєприпаси як “боєприпаси майбутнього”, вбудовуючи його у всі можливі засоби доставки починаючи від ручних гранат (на прикладі України) і закінчуючи мінами різного калібру, що закидаються за допомогою дронів.
В цілому, хоча термобаричний боєприпас і перевершує інші типи боєприпасів, він є лише способом проводити хімічну реакцію, використовуючи вже відомі вибухові речовини. Цьому типу боєприпасу також властиві самі недоліки, як і звичайним авіабомбам – зі збільшенням ваги вибухової речовини в боєприпасі його могутність зростає нелінійно.
Термобаричні боєприпаси великої потужності типу GBU-43/B МОАВ (2002, бекронім Mother Of All Bombs, вага ВВ 8200 кг) або російський АВБПМ (2007, вага ВВ 7100 кг), мають еквівалентний тротиловий еквівалент 1 та 44 тонни\300 м відповідно.
Для порівняння авіабомба ФАБ-500 (1946, вага ВР 200 кг) має радіус безпосередньої поразки 50-150 метрів від епіцентру. Тут ушкоджуються будівлі та техніка, а жива сила отримує тяжкі поранення, а осколкові поразки, залежно від характеру мети та умов, можуть становити від 100 до 300 метрів.
Для руйнування особливо укріплених об’єктів ЗС РФ застосовують ФАБ-3000 з комплектами УМПК (1955, зона суцільного ураження 230 м, осколкового 1200 м, вага ВР 1400 кг), що достатньо для знищення практично будь-якого з існуючих укріплених підземних об’єктів, включаючи оголовки бунк метро.
Термобаричні боєприпаси останніми роками стали об’єктом активних розробок у багатьох країнах, особливо в Україні та Росії, які вважають їх важливим компонентом майбутніх озброєнь. Ці боєприпаси широко зарекомндували себе високою ефективністю на великих площах, особливо при застосуванні у міських боях проти укріплених позицій, таких як бункери, окопи та промислові будівлі.
В Україні активно розробляються та впроваджуються термобаричні засоби різного призначення. Зокрема, науково-виробнича фірма «Адрон» представила термобаричні боєприпаси четвертого покоління, призначені як для ручних гранат, так і для безпілотних ударних систем та авіаційних бомб, що коригуються.
Основний акцент зроблено на збільшення тротилового еквівалента та підвищення ефективності. Ці боєприпаси здатні знищувати об’єкти на площах до 30 кубометрів, що робить їх особливо ефективними при вуличних боях та знищенні укріплень.
Також ЗСУ почали застосовувати модифіковані термобаричні міни, які скидаються з дронів та реагують на рух. Ці міни використовують як старі радянські боєприпаси, такі як термобаричні боєголовки від РПГ-7, адаптовані до сучасних умов бойових дій, і імпортні зразки.
У Росії також йдуть розробки та використання термобаричних боєприпасів для дронів. Ці пристрої призначені для ураження живої сили та укріплень, і вони особливо ефективні при точних ударах з повітря.
Перспективи цих розробок роблять термобаричні боєприпаси важливою частиною арсеналу сучасних армій, які прагнуть підвищити свою вогневу міць, особливо в умовах бойових дій у містах і проти укріплених об’єктів.
