Буває важко змиритися з тим, що життя не схоже на казку зі щасливим кінцем. Але тільки так ви зможете розпочати діяти.

Тільки у казках та фільмах добро перемагає зло. Нас з дитинства вчать, що завзятість та праця перемагають усі.Але, на жаль, у житті все зовсім інакше. Ми робимо все можливе та неможливе, але не отримуємо бажаних результатів. А інші, здається, отримують усі без особливих зусиль.

Чому так відбувається? Чому хороші люди страждають, а найнеприємніші персонажі можуть жити щасливо?

Ми не в казці
Як зазначають експерти, реальність того, що життя не схоже на казку, – одне з найбільших і найважчих розчарувань для багатьох людей.

Скільки разів ми бачили подібні історії? Є герой, хоробрий, добрий та добрий. У нього немає грошей та жахливі умови життя. Однак у героя є мрія, і він долає всі труднощі, щоби досягти її. На цьому шляху він зустрічає кохану людину. І зрештою всі щасливі, мети досягнуто, а праця окупилася.

Багато людей підсвідомо сподіваються, що життя завжди йтиме за схожим сценарієм. Однак сувора і неприємна правда полягає в тому, що реальне життя дуже несправедливе і все те, що ви зараз маєте (і, на жаль, не цінуєте) – це ланцюг вдалого збігу обставин та щасливих випадків. Вам доведеться прийняти факт того, що за порушення Закону слідує покарання, а ось за дотримання закону вам ніхто прийому не випише і не похвалить.

Уявіть актора, який мріє стати зіркою. Ви 20 років наполегливо працюєте на знімальному майданчику з паличками в руках, а нічого не змінюється. Жоден чарівник не прийде до вас і не скаже: «Ти був такий гарний, тепер ти заслуговуєш на нагороду».

Живіть тут і зараз
Страждання самі собою не винагороджуються. Якщо ви позбавите себе життя зараз, ніхто не скаже: «Молодець, тепер ти будеш винагороджений за всі свої страждання». Щоб наблизитись до своєї мети, потрібно зосередитися на ній, а не просто мчати до неї.

Психологи радять нам жити тут і зараз, навчитися радіти кожному дню та знаходити радість у процесі, а не лише в результаті.

Так, можливо, все зміниться і станеться диво. Може, так і буде, а може й ні. Найкраще планувати на такий випадок.

Якщо ви працюєте на роботі, яка вам не подобається, не хочете міняти її самі в надії, що одного разу вас помітять і підвищать, візьміть на себе тверезу відповідальність за своє життя та кар’єру. І перестаньте чекати чудес – ви ніколи не потрапите в нове місце, якщо ходитимете старими дорогами.

Основні ідеї особистої самореалізації

1. Реальність життя
Багато людей стикаються з розчаруванням, коли розуміють, що життя не завжди йде за сценарієм “щасливого кінця”. Це розуміння може бути болючим, особливо для тих, хто звик сподіватися на дива. Експерти підкреслюють важливість прийняття реальності та усвідомлення того, що життя сповнене несподіванок та труднощів.
2. Завзятість та праця
Казки часто вчать нас тому, що завзятість та праця призводять до успіху. Однак у реальному житті результати не завжди відповідають зусиллям. Багато людей працюють старанно протягом багатьох років, але не досягають бажаного результату. Це викликає питання про справедливість і про те, чому деякі люди досягають успіху без особливих зусиль.
3. Життя тут і зараз
Психологи радять зосередитися на даний момент і знаходити радість у процесі, а не лише в результаті. Це може допомогти людям подолати розчарування та навчитися цінувати щодня. Прийняття відповідальності за своє життя та дії є важливим кроком до побудови щастя.
4. Ескапізм
Деякі люди шукають втіху в ескапізмі — уникнення реальності через книги, фільми чи інші розваги. Це може бути корисним у помірних кількостях, але важливо пам’ятати про необхідність звернення до реальних проблем та їх вирішення. Негативні сценарії ескапізму – самітництво, медикаментозна залежність від антидепресантів, ігроманія, лудоманія, наркоманія та алкоголізм.
5. Очікування та реальність
Часто ми маємо завищені очікування від життя та оточуючих. Зневіра виникає, коли ці очікування не виправдовуються. Розуміння того, що життя сповнене непередбачуваності, може допомогти знизити рівень стресу та тривоги.

Тому що тільки ви можете побудувати своє щастя, а не підтримувати видимість «дива» для оточуючих.