Серед іноземців, які працюють у Польщі, переважають українці – і важко уявити, що це скоро зміниться. Проте експерти зазначають, що до Польщі приїжджає дедалі більше працівників із інших пострадянських країн.
Легалізація іноземців у Польщі
На початок 2025 року ZUS перерахували майже 350 тис. іноземців з інших країн, крім України. Це більш ніж на 90 тисяч більше, ніж 2023 року.
На 44% того часу зросла кількість громадян Грузії, які працюють у Польщі (до 42,8 тис.), на яких поширюється спрощена процедура легалізації перебування та роботи в Польщі.
Також зауважує, що ясно видно, що до Польщі приїжджає дедалі більше громадян Узбекистану та Казахстану. Їхнє працевлаштування вже пов’язане зі складними візовими процедурами.
І так наприкінці четвертого кварталу 2024 року в реєстрах ZUS було понад 9 тисяч узбеків, що більш ніж удвічі більше, ніж роком раніше, та майже 4,8 тис. казахів, що майже на третину більше ніж рік тому.
Громадяни Казахстану та Узбекистану мають права іноземців у Польщі без обмежень на загальних європейських нормах. У 2025 р. очікується ще більше працівників із цих країн у Польщі. Адже Казахстан та Узбекистан це дуже великі країни за європейськими мірками, а їхні мешканці зараз мають обмежені можливості заробляти гроші в Росії через санкції Заходу щодо цієї країни.
Жителів Казахстану, Киргизстану та Узбекистану цікавлять поїздки до Польщі
Серед них є ті, хто має польське коріння, всі бажаючі можуть приїхати до Польщі на ПММ. Переважно нові громадяни РП приходили на зустрічі, організовані Фондом «Допомога полякам на Сході», де вони могли дізнатися курси польської мови та можливість репатріації до Польщі.
Кількість поляків лише в Казахстані оцінюється приблизно у 30 тисяч. Найчастіше це ті, чиї предки були відправлені туди у 1930-1940-х роках. Мало хто говорить польською мовою – роками їх переслідували за національне походження, а також боролися проти католицької церкви, яка для багатьох була невід’ємною частиною польськості.
Отець Гжегож Бурдинський з Конгрегації Отців Маріан, який працює в Караганді вже 12 років, наголошує, що спочатку більшість його парафіян були вихідцями з Польщі. Нині близько 40 відсотків.
– 12 років тому в неділю на месу польською мовою приходило більше людей, ніж російською. Тепер усе навпаки, каже він. Тому навіть на недільній месі польською мовою два читання та проповідь російською, але роки переслідувань за походження чи релігію минули.
У столиці Казахстану Астані, яка нещодавно останні кілька років називалася Нур-Султан на честь першого президента Нурсултана Назарбаєва, польську мову можна вивчати – серед інших – у молодшій школі №5. Цією можливістю користуються близько 160 осіб, як дорослих, так і дітей.
Серед них і Олександра, яка каже, що хоче виїхати до Польщі, щоби дати дітям кращу освіту.
– У нас є діти, і ми думаємо, що освіта в Європі краща, ніж тут, у Казахстані, – додає він.
Дивіться також: Навчання у Польщі: дешевше не буває
Тому вона вирішила взяти участь у зустрічі з експертами Фонду «Допомога полякам на Сході», які в рамках проекту «Репатріація крок за кроком» на початку вересня говорили в Казахстані, Узбекистані та Киргизстані про можливість репатріації в Польщу та безкоштовне онлайн навчання польської мови. Зустрічі пройшли у 22 містах, включаючи Астану, Алмати, Караганду, а також Ташкент та Бішкек.
Змішана польська кров
Змішана кров – це щось природне Азії. За роки Радянського Союзу були змішані шлюби серед народів СРСР, цьому сприяла радянська політика, яка хотіла зробити зразковими радянських громадян, які щодня користуються лише російською мовою та забувають про своє коріння. Місце для національних традицій могло бути на сцені будинку культури.
Віце-президент польської асоціації з Теміртау Віра Базанова за походженням росіянка, але захоплюється польською культурою та мовою. Він бачить Польщу як країну, де велика повага до родинних та релігійних зв’язків, а також великий патріотизм.
– Уся моя сім’я живе в Росії, і я ніколи не хотів там жити. Я навіть віддала дочку до Польщі, до гімназії, – зазначає вона. Багато слов’янських жителів Казахстану повторюють історії про своїх друзів або двоюрідних братів і сестер, які поїхали до Росії і потім повернулися. Їм часто давали зрозуміти, що вони чужі, і зрештою змирилися, почуваючи себе поляками в Казахстані серед казахів краще.
