23 квітня у Польщі  відзначають Свято Святого Войцеха (Uroczystość św. Wojciecha), єпископа та мученика, одного з головних покровителів Польщі.

Історія святого розгортається у 956  році, тобто на церковного розколу, тож святий Войцех є й в українській православній церкві.

Войцех народився близько 956 року в Лібіці-над-Цідліноу, Чехія, у знатній родині Славніковичів. Цей рід був одним із найвпливовіших у Чехії, поступаючись лише Пржемисловичам. Його батько, князь Славник, був правителем Зличанського князівства. Войцех мав шістьох братів, включаючи Радіма (Гауденція), який пізніше став першим єпископом Польщі. Сім’я  була релігійна, прагнула зміцнити свої позиції через союз із церквою.

Згідно з легендою,  у дитинстві Войцех важко захворів, і батьки дали обітницю присвятити його служінню Богу у разі одужання. Після зцілення він почав здобувати освіту, спочатку вдома, а потім у знаменитій школі в Магдебурзі під заступництвом архієпископа Адальберта Магдебурзького. Тут він здобув класичну богословську освіту та прийняв ім’я Адальберт на честь свого наставника.

Навчання у Магдебурзі тривало близько дев’яти років. У цей час Войцех освоїв богослов’я, філософію та основи церковного управління. Після смерті архієпископа Адальберта в 981 році він повернувся до Чехії і вступив до капітули духовенства Праги.  Його талант та безкомпромісність була високо оцінена.

Після смерті першого єпископа Праги Дітмара у 982 році Войцех був обраний його наступником. Висвячення відбулося 29 квітня 983 року архієпископом Майнца Віллігісом. Войцек став єпископом у віці  в 27 років. Войцех прагнув реформувати церковне життя, боровся проти симонії (продажу церковних посад) та впроваджував суворі моральні норми серед духовенства. Однак його реформаторська діяльність викликала опір з боку місцевих аристократів, які були незадоволені його суворими вимогами та прагненням до незалежності церкви. До то ж він залишався частиною роду Славніковичів, а у Празі зростала популярність Пржемисловичів, до того ж  стася прямий конфлікт із князем Болеславом II з династії Пржемисловичів.  Через конфлікти Войцех залишив свою кафедру, та  шукав  підтримку Папи Римського Григорія V та імператора Священної Римської імперії Оттона ІІІ.

Войцех не просто покинув свою кафедру – він прагнув знайти місце, де його місіонерська діяльність могла б бути корисною та прийнятою. Завдяки підтримці Папи Римського та імператора він отримав можливість продовжити своє служіння поза межами Чехії.

Як місіонер він спочатку вирушив до Угорщини, де мав охрестити майбутнього короля Іштвана І. Потім, не маючи змоги повернутися до Чехії, де його сім’я була вбита, він знайшов підтримку при дворі Болеслава Хороброго. Звідти в 997 році він вирушив в останню місіонерську подорож до язичницької Пруссії. Його місія мала мирний характер і проходила без насильства, на відміну від прийнятих тоді звичаїв, пов’язаних з наверненням язичників. Через Ґданськ, де він здійснив масове хрещення і наказав зрубати священний дуб, Войцех разом зі своїм зведеним братом Радзімом і пресвітером Богушою-Бенедиктом дістався землі прусів.

Місія була вкрай небезпечною, оскільки місцеві жителі вороже ставилися до християнських проповідників, вбачаючи в них загрозу своїм традиціям і релігії. Проте Войцех не зупинився. Він разом із супутниками перетнув кордон польських земель і почав навертати пруссів у християнство.

Його діяльність викликала сильний опір серед язичників. У 997 році, під час однієї з проповідей, Войцех був схоплений і жорстоко вбитий – за переказами, його закололи списами, а голову відрубали.

Про місце смерті святого є декілька версій. Перша гіпотеза, що це сталося у селищі Тенкіттен (нині селище Берегове), Зараз там встановлено поклонний хрест.

Щорічно наприкінці квітня до хреста Святого Адальберта відбуваються паломництва віруючих, які шанують пам’ять святого та його внесок у поширення християнства в регіоні. По іншій версії святого Войцеха вбили  на півночі Польщі, неподалік міста Ельблонг (Вармінсько-Мазурське воєводство).

Після смерті Войцеха в 997 році Болеслав Хоробрий викупив його тіло ( Він нібито заплатив за нього золотом на вагу. ) і поховав у Гнєзно, яке тоді було релігійним та політичним центром Польщі.

Його смерть справила велике враження на західне християнство, настільки, що вже в 999 році папа Сильвестр II проголосив Адальберта святим.

Гнєзно: історія однієї з столиц Польщі

Поклоніння та реліквії Святого Войцеха

Після канонізації Святого Войцеха його мощі стали однією з найшанованіших святинь у Польщі. Основне місце їх зберігання – Гнезненський собор, де знаходиться срібний саркофаг із реліквіями святого.

На честь Войцеха збудовано безліч храмів та каплиць, а його пам’ять відзначається щорічно 23 квітня у католицькій церкві. Особливо масштабні урочистості відбуваються у Гнезно, де організовуються богослужіння, паломництва та церковні процесії.

Святий Войцех також зображений на багатьох іконах, фресках та монетах. Він часто представлений в єпископському одязі з списом або хрестом у руках, символізуючи його місіонерський подвиг і мученицьку смерть.

Fot. Mazur / catholicchurch.org.uk