Різні групи дослідників за допомогою сучасних методів намагаються знову проаналізувати інформацію про умисний підрив Чорнобильської АЕС у 1986 році. Катастрофічного масштабу та жахливості інцидент, що стався на першій в Україні атомній електростанції, повільно готувався з моменту її запуску 1972 року.

Проте достеменно відомо, що причинами аварії 26 квітня 1986 року є свідомі порушення при експлуатації реактора 4 енергоблоки, допущені групою сторонніх осіб, а не штатним персоналом станції.

Скільки аварій було на ЧАЕС

Усі відомості про аварії інцидентів у СРСР були засекречені та заборонені до публікацій у друкованих ЗМІ, на радіо та телебаченні. З моменту відкриття станції сталося як мінімум 56 різних аварій, де у 22 випадках зафіксовано витік радіоактивних матеріалів, з них 8 із витіканням у навколишнє середовище.

Перша аварія на Чорнобильській сталася 9 вересня 1982 року на першому енергоблоці на момент третього пуску реактора. Після планового ремонту нові ТВЕЛи з паливом виявилися пошкодженими, а аварійний захист СКАЛА не реагував на відхилення в роботі запущеного реактора протягом 20 хвилин і не заглушив несправний реактор.

Внаслідок несвоєчасного спрацювання систем безпеки канал №841 у кришці реактора розгерметизувався і виштовхнув ТВЕЛ у стелю зали. Через отвір, що утворився, вміст активної зони реактора потрапив в приміщення реакторного залу – високорадіоактивна парогазова суміш температурою більше 250 градусів під тиском 70 атмосфер.

Про цю подію в СРСР промовчали, відомості про жертви інциденту також засекретили. Розслідування не дало результатів і комісія з проектантів, науковців та спеціалістів заводу так і не змогла встановити причини та винуватців аварії. Було всього 2 версії – заводський брак ТВЕЛу або пошкодження його в процесі транспортування та завантаження в реактор.

Конструкція ТВЕЛ

Твел для реакторів типу РБМК являє собою цирконієву трубку, заповнену таблетками збагаченого до 2,8% діоксиду урану (UO₂).

• Ступінь збагачення проектна: 1,8%
• В окремих модифікаціях застосовувалося паливо з 2,0% і 2,4%
• Проектна довжина твела при 100% потужності: 3800 мм.
• Внутрішній діаметр твела: 7,72 мм.
• Зовнішній діаметр твела: 9,1 мм.

Габарити таблетки UO₂ в твелі реактора РБМК-1000 наступні:

• Діаметр таблетки: 7,57 мм із центральним отвором 2,3 мм
• Висота таблетки: 9-12 мм
• Висота стовпа: паливних таблеток у холодному стані 3460 мм.
• В одному твелі знаходиться приблизно 0,93-1,52 кг UO₂
• Кількість таблеток у ТВЕЛ: від 295 до 390

Маса таблетки: 2,4-5,1 г, залежно від висоти таблетки.

РБМК (реактор великої потужності канальний) були двоцільовими за проектним завданням і використовувалися в СРСР як для виробництва електроенергії в режимі 1500 МВт, так для отримання збройового плутонію при рівні генерації 1000 МВт. Грубі порушення в роботі реактора були цілеспрямовано внесені в ході малозрозумілого для атомників експерименту, що проводився на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року. Експеримент був “випробування системи безпеки” з використанням інерції турбіни генератора 4 енергоблока.

Метою випробувань було заявлено “перевірку рівня електропостачання аварійних насосів охолодження активного реактора в ситуації відключення зовнішнього живлення енергоблоку”.

Програма передбачала 3 етапи:

• Імітацію двох аварійних ситуацій: розрив маслопроводу підшипника та відключення зовнішнього живлення
• Використання кінетичної енергії обертання валу турбогенератора для вироблення електроенергії
• Передачу виробленої електроенергії на насоси системи аварійного охолодження реактора (САОР)

Персонал на пульті управління під час аварії включав 8 осіб:

• Анатолій Дятлов – заступник головного інженера, відповідальний за безпеку випробувань
• Леонід Топтунов – старший інженер управління реактором
• Олександр Акімов – начальник зміни 4-го енергоблоку
• Валерій Ходемчук – старший оператор циркуляційних насосів
• Володимир Шашенок – інженер-наладчик систем автоматики

Відряджені фахівці:

• Разим Давлетбаєв – заступник начальника турбінного цеху
• Петро Паламарчук – керівник пусконалагоджувального управління
• Костянтин Перчук – старший машиніст турбінного цеху

Більшість співробітників із вищезазначеного списку загинули практично в момент аварії або через короткий проміжок після неї. Однак усі 9000 співробітників ЧАЕС, у тому числі й ті, що дожили до поважних років, як один мовчать про співробітників, імена яких засекречені й досі.

Дивіться також: ШІ в сучасній медицині: які операції роблять роботи

Всевидяще і всезнаюче? І всемогутнє КДБ, товаришу майоре…

Природно йдеться про працівників КДБ у різних званнях, які, крім оперативної роботи на ЧАЕС, несли парні пости у приміщеннях пульта управління та здійснювали безпосередній контроль. До обов’язків офіцерів входило документування дій персоналу, режимів роботи та стану реакторів, у них була окрема лінія зв’язку вони були озброєні пістолетами Макарова і мали право віддавати розпорядження начальникам зміни.

Проте, 26 квітня 1986 року у порушенні всіх інструкцій на станції повністю були відсутні співробітники держбезпеки. 25 квітня – чудовий вечір п’ятниці і всі як один, сержанти та офіцери КДБ разом із дітьми та сім’ями виїхали на відпочинок у невідомих напрямках не лише з Прип’яті, а й зі Славутича. Благо кожен батько сімейства подбав про від’їзд і завчасно дбайливо завантажив у машину все, що може стати в нагоді навесні на відпочинку – книги, приймачі, магнітофони, телевізори, шуби, посуд та картини.

Що відбувалося на ЧАЕС 26 березня 1986 року насправді

Фактично ж, персонал мав зробити діагностику та ретельні виміри підшипника №12 ТГ-8, для чого й виконувались усі ці заходи. Ленінградський завод «Електросила» при розробці та виробництві генераторів для IV блоку ЧАЕС втілив ідею поєднання конструкції корпусу підшипника та аварійного бачка для подачі мастила до підшипників генератора на випадки перебоїв із подачею мастила.

Відразу після запуску генератора 4-го енергоблока виявилася конструктивна помилка: на перехідному підшипнику вузла турбіна-генератор спорадично виникали потужні резонансні вібрації, які усувалися персоналом шляхом безсистемної зміни режиму роботи реактора і як наслідок – зниженням або підвищенням частоти обертання валу генератора. Завод-виробник «Електросила», представників якого наполегливо запрошували для “усунення проблеми з підшипником” (а це був відвертий заводський брак), завод своїх фахівців на ЧАЕС не відряджав протягом 3 років.

Вібрація викликала втомні тріщини в зварних з’єднаннях трубо- і мастилопроводів високого тиску, через що в реакторному цеху 4-го блоку були пожежонебезпечні витоки масла, що постійно усувалися черговою зміною цеху.

Заходи щодо усунення несправності підшипника №12 ТГ-8 заводські інженера, які несподівано приїхали з Ленінграда, зробили навесні 1986 року. Для діагностики в машинний зал 4 енергоблоку 11 квітня було піднято вантажний автомобіль з діагностичним обладнанням, датчики якого підключили до вібруючого підшипника, частину апаратури розташували в приміщенні пульта керування. Протягом 14 днів були отримані дані вимірювання на різних рівнях проектної потужності, однак вивчена їх не виявили кореляції моменту виникнення вібрації до частоти обертання валу чи фактичною тепловою потужністю реактора.

Перший етап діагностики підшипника на надмалих обертах турбіни розпочався із затримкою через наказ диспетчера енергосистеми утримувати 4-й реактор на 50% теплової потужності до 23:00 25 квітня. РБМК мають проектну потужність 4800 МВт при 100% і того вечора 2400 МВт теплової потужності стали відправною точкою для трагедії.

Усі атомні реактори всіх типів мають значну інерцію при зміні потужності – і для розгону, і глушіння реактора потрібні значні проміжки часу. Персоналу 4-го енергоблоку було надано вказівку максимально швидко знизити потужність реактора до мінімальної.

Через масовий підйом паливних трубок о 23:46:11 з одночасним опусканням графітових стрижнів при падінні потужності до 200 МВт о 1:04:30 персонал на пульті апаратно діагностував критичне згасання ядерної реакції. Виникла загроза повного глушіння реактора 4 енергоблоку і Леонід Топтунов, старший інженер зміни, прийняв зворотне рішення – масово опустити всі 1661 паливні трубки і підняти графітові стрижні, що уповільнюють ядерну реакцію.

Сума критичних помилок у системі безпеки реактора СКАЛА та несправності, внесені інженерами – відключення САОР одночасно з виведенням реактора на критично низьку потужність (200 МВт замість 700 МВт мінімально допустимих за проектом) призвели офіційно до теплового вибуху 4-го реактора ЧАЕС о 01:23:40

КДБ підриває Чорнобиль

Після аналізу кількість публікацій про Чорнобильську катастрофу у 1986 році порівняно з періодами до та після аварії, дослідники зібрали відповідні дані з публічних баз даних у різних країнах та дослідили колекції публікацій у різних джерелах.

Ці дані були оброблені за допомогою ШІ та включають класифікацію дат публікацій та зміст, пов’язаний з чорнобильськими подіями. Отримавши дані, вони поділили всі публікації на три групи:

• До аварії (до 26 квітня 1986 року)
• День аварії (26 квітня 1986 року)
• Після аварії (після 26 квітня 1986 року)

Потім, підрахувавши кількість публікацій у кожній категорії, вони провели порівняльний аналіз тем, порушених публікацій та кількість та повторюваність ключових слів згідно з канонами сучасного SEO-маркетингу.
Маючи конкретний набір даних та відранжувавши за авторитетністю джерела публікацій, вони провели OSINT розслідування із застосуванням ІІ, використовуючи стандартні шаблони відповідних наборів даних в Інтернеті.

Дивиться також: Їжа майбутнього. Не тільки комахи та м’ясо

Найжахливішою і найправдоподібнішою стала версія про те, що КДБ міг бути безпосередньо залучений до організації див

ерсії, що призвела до вибуху на Чорнобильській АЕС. Навіть якщо виходити зі здорових суджень, що це все конспірологічна теорія, розслідувачі наголосили на явній відсутності згадок КДБ. Участь держбезпеки припадатиме лише на період після аварії, а до цього – участь КДБ у роботі ЧАЕС старанно замовчують у будь-яких офіційних розслідуваннях.

Версія про участь в організації аварії на ЧАЕС співробітників держбезпеки СРСР є надто життєздатною.

Слідство на ЧАЕС ведуть ШІ

Приховування інформації Радянська влада розглядала як компанію з поширення різних, свідомо маячних та фантастичних “теорій змови”, але в СРСР і офіційно не визнавали реальності подій. Було зроблено зусилля щодо приховання інформації і про масштаби катастрофи, та її причини. Ця стратегія дала можливість сформувати безліч теорій, побудова яких за принципом “почнемо протилежного”.

ІІ були висунуті й інші, технічно та інженерно допустимі версії:

Версія про диверсію: Вибух на Чорнобильській АЕС був результатом навмисного терористичного акту іноземної держави. Згідно з цими версіями, були внесені зміни до апаратури контролю реактора таким чином, що система безпеки СКАЛА невірно реагувала на показання апаратури контролю.
Ксенонова міна: Ядерні реактори РБМК під час роботи виділяють в активній зоні ізотопи ксенону 133Xe і 135Xe, який поступово розчиняється у воді першого контуру і згодом видаляється при охолодженні другим контуром. При низькій потужності видалити ксенон з активної зони проблематично і РБМК можуть отримати “отруєння” ксеноном, яке при різкому стрибку потужності зійде нанівець. Ксенон є найсильнішим інгібітором ядерної реакції і підвищення концентрації ксенону шляхом введення в активну зону великої порції цього газу застосовується для аварійного глушіння.
Вставлений у твел елемент із високозбагаченого урану або плутонію: Передбачається, що в реактор могли бути вставлені спеціальні твели, що містять елементи збройового урану або плутонію. У розрахунковий момент при критично низькій тепловій потужності реактора вони зруйнувалися і високозбагачене паливо створило миттєвий стрибок закритої для реактора потужності.
Застосування пучкової зброї: Деякі дослідники припускають, що аварія могла бути викликана пучковою зброєю, встановленою на супутнику або так званою дистанційною зброєю, що генерує. Торетично вченими доведено можливість ініціювати розщеплення ізотопів дистанційно, а США розглядали можливість встановлення таких випромінювачів на літаки – щоб підривати ядерні боєголовки противника на підлітку або ж у месіях зберігання чи бойового чергування. Пристрій був або доставлений на ЧАЕС, або був використаний дистанційно, що призвело до ланцюгової реакції некерованого характеру.

Ці версії заперечуються офіційними джерелами і беруться до уваги лише розслідування, які вказують на людський фактор та конструктивні недоліки реактора як основні причини аварії.

Наукових досліджень, які б підтверджували версію про ядерний вибух на Чорнобильській АЕС, також немає. Офіційні розслідування та публіковані дані намагаються переконати нас у тому, що аварія була викликана поєднанням людського фактора та конструктивних недоліків реактора, а не спровокованим ядерним мікрозарядом.

Однак, якщо розглядати гіпотетичні сценарії, пов’язані з ядерними вибухами, існує велика наукова база, що вивчає ядерні реакції і вибухи. Наприклад, дослідження ядерних реакцій та вибухів включають вивчення ланцюгових реакцій поділу, що лежать в основі роботи ядерної зброї. Однак ці всі ці дослідження не пов’язані із аналізом аварії на Чорнобильській АЕС.

У Чорнобилі, аварія була результатом неконтрольованого стрибка потужності реактора, що призвело до нештатного підвищення тиску в активній зоні та подальшого зриву кришки реактора. Руйнуванням конструкцій і споруд станції призвело до викиду радіоактивних речовин у навколишнє середовище. У реакторі було 189 тонн таблеток. Так, ймовірно, це не було ядерним вибухом у класичному сенсі, а скоріше хімічним вибухом пари і палива, що супроводжувався викидом радіації, десятки тонн відпрацьованого палива потрапило в аимосферу планети.

Сьогодні немає авторитетних чи офіційних даних, які б підтверджували версію про ядерний вибух на Чорнобильській АЕС. Немає також вчених та експертів, які б дискутували про ядерний вибух на Чорнобильській АЕС. Офіційні розслідування та наукові дані повторять нам лише те, що аварія була викликана поєднанням людського фактора та конструктивних недоліків реактора, а не ядерним вибухом.

У наданих пошукових результатах немає інформації, яка б підтверджувала версію про ядерний вибух на Чорнобильській АЕС. Усі обговорення та дослідження, пов’язані з ядерною тематикою, стосуються глобальних питань ядерної безпеки, поширення ядерної зброї та міжнародних угод щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

Таким чином, немає експертів, які б підтверджували версію про ядерний вибуху на Чорнобильській АЕС. Ця версія залишається конспірологічною теорією, яка не має наукового аргуметованого підтвердження.