Експерти проаналізували стан протидронових систем, систем ППО та ПРО

У звіті аналітичного центру RAND розглядається вплив сучасних систем протиповітряної оборони на ведення бойових дій в Україні та можливі наслідки для НАТО. Автори дослідження наголошують, що український досвід застосування систем ППО успішно перешкоджають встановленню Росією панування у повітрі, що стало потрясінням на ринку озброєнь та несподіванкою як для розробників та виробників зброї, так і для експертів та спостерігачів.

Це свідчить про “революцію у сфері ближнього ППО”, яка повністю змінила підходи до конфліктів як для України, так і для всіх членів НАТО.

Згідно з звітом, з кінця Холодної війни системи ППО значно еволюціонували завдяки досягненням у мікроелектроніці, а особливо обчислювальній техніці. Сучасні радари здатні виявляти повітряні цілі на великих відстанях, а зенітні ракети мають збільшену дальність польоту. В результаті високоцінні повітряні платформи, такі як літаки далекого радіолокаційного виявлення та заправники, змушені діяти на безпечному віддаленні від зони бойових дій.

Фазовані решітки сучасних радарів мініатюрні, але здатні впевнено виявляти не тільки критично малопомітні цілі з низьким ЕПР, а й дрібних птахів, при чому вже виявлено стійкі сигнатури та використовуються алгоритми для визначення породи та кількості птахів у конкретній пташиній зграї. Дальності та вибірковості радара цілком вистачить з великою випередженням для виявлення та ідентифікації підлітаючого дрона, щоб своєчасно видавати цільовказівки та передавати данні для наведення засобів ураження.

Звіт також підкреслює, що російські системи ППО, які раніше становили серйозну загрозу для не помітних літаків, таких як F-16, Rafale і Typhoon, які були розроблені в 1970-1980-х роках, незважаючи на їх подальші модернізації, не можуть повноцінно протистояти сучасним викликам. Навіть застарілі літаки, відчуваючи труднощі при проникненні в зону, насичену сучасними засобами російського ППО, не мають для себе значного ризику у випадках правильної розробки та чіткого виконання пілотом польотного завдання.

Росія: панування в повітрі більше не буде

З метою зниження загальних ризиків звіт рекомендує НАТО та Україні зосередитися на двох напрямках: посилення власних систем ППО та підвищення стійкості наземної інфраструктури. У майбутньому для досягнення панування в повітрі може бути потрібне використання малопомітних бойових літаків, таких як F-35 або їх аналогів, у поєднанні з новими засобами радіоелектронної боротьби. Крім того, війна в Україні вже стимулювала європейських союзників по НАТО до збільшення інвестицій у безпілотні та проникні технології, незважаючи на формальний демарш оборонної політики адміністрації Трампа.

Звіт RAND особливо наголошує, що у разі конфлікту з Росією США та їхні союзники з НАТО повинні враховувати сучасні виклики, пов’язані з розвитком систем ППО та ракетних технологій РФ, та адаптувати свої стратегії для забезпечення переваги у повітрі.

Дивіться також: Польща: 30 років економічного дива

В Ізраїлі, Швеції, Німеччині, Франції та США активно ведуться розробки в галузі автономних пускових платформ як бази для ракетних комплексів. Ураження різних типів наземних і повітряних цілей на наддалеких дистанціях планується як з наземних станцій, так і з використанням пускових установок повітряного базування.

NMESIS

Вже сьогодні у США проходять військові випробування ракетний робот NMESIS. Військові тестують на ньому безпілотну ракетну установку комплексу Navy Marine Expeditionary Ship Interdiction System. У Морському корпусі США абсолютно впевнені, що в наступному воєнному конфлікті максимально використовуватимуться безпілотні технології.

Безпілотна установка була заряджена морською ударною ракетою NSM. Цей боєприпас легко долає відстань в 185 км. Ракету запускають із дистанційно керованої легкої тактичної машини – JLTV. Комплекс здатний перевозити корисну масу до 5 тон у двовісному варіанті та до 8 тон у тривісній версії, являючи собою роботизовану платформу високої прохідності для автономної транспортування військових вантажів, спорядження та особового складу.

Робот здатний рухатися маршрутом і виконувати завдання як безпосередньо під керуванням оператора, так і автономно в умовах впливу систем РЕБ – відповідно до закладеної програми, використовуючи “машинний зір” та ІІ для успішного виконання бойового завдання. Робот, згідно з вимогами конкурсу, спрокетований і зібраний на номенклатурі армійських агрегатів і вузлів, що вже використовується Корпусом морської піхоти США, що значно здешевить застосування Корпусом цих бойових машин.

TRX SHORAD

Tracked Robot eXperimental – Short Range Air Defense – це новітня безпілотна платформа протиповітряної оборони ближнього радіусу дії, розроблена компанією General Dynamics Land Systems (GDLS) для боротьби з сучасними повітряними загрозами, включаючи безпілотні літальні апарати (БПЛА), гвинтокрили та літаки, що низько летять.

Основні характеристики TRX SHORAD

• Тип: безпілотна гусенична платформа масою 10 тонн
• Енергосистема: гібридна установка (дизельний двигун + електромотори)
• Вантажопідйомність: до 450 кг
• Транспортування: можливе за допомогою вертольота CH-47 Chinook або літака C-130 Hercules
• Мобільність: здатна пересуватися у складі бронетанкових та механізованих підрозділів

Озброєння та системи

• 30-мм автоматична гармата (Northrop Grumman M230 або Bushmaster II)
• 8 ракет FIM-92 Stinger (дві пускові установки по 4 ракети)
• Сенсори: оптико-електронні системи, тепловізори, лазерні далекоміри
• Додатково: розвідувальний дрон для розширення можливостей спостереження

Штучний інтелект та автономність

TRX SHORAD оснащений ІІ-алгоритмами, що дозволяють йому:

• самостійно прокладати маршрути та обходити перешкоди
• розпізнавати та класифікувати цілі
• діяти в напівавтономному режимі або під віддаленим керуванням оператора

Ця автономність дозволяє TRX SHORAD ефективно функціонувати у складних бойових умовах, знижуючи ризик для особового складу.

Переваги та перспективи автономних турелів ППО

• Модульність: платформа може бути адаптована для різних завдань, включаючи встановлення інших видів озброєння чи обладнання
• Ефективність проти БПЛА: комбінація ракет та гармати забезпечує надійний захист від різних повітряних загроз
• Універсальність: здатна діяти у різних кліматичних та географічних умовах
• Інтеграція до систем ППО: може бути частиною багаторівневої оборони, доповнюючи інші засоби ППО

Аеростати: добре забуте старе

Аеростати в сучасних війнах: багатофункціональний та недорогий інструмент

У XXI столітті аеростати повертаються на поле бою, демонструючи значний потенціал у військових операціях завдяки своїй універсальності, тривалому часу роботи та порівняно низькій вартості. Незважаючи на архаїчність, ці повітряні платформи відіграють важливу роль у розвідці, зв’язку, радіоелектронній боротьбі і навіть у протидії ворожим дронам.

Розвідка та спостереження

Недорогі аеростати здатні підніматися на висоту до 800-2000 метрів і нести корисне навантаження до 10 кг, включаючи тепловізійні камери, радари та електронні засоби стеження. Війна в Україні показала, як українські військові використовують аеростати для збирання інформації та підтримки далекобійних безпілотників, що дозволяє ефективно виявляти цілі та координувати удари.

Російські війська також широко застосовують прив’язні аеростати для аеророзвідки, відеоспостереження та організації різних каналів зв’язку на великих відстанях.

Забезпечення зв’язку та радіоелектронна боротьба

Прив’язні аеростати сьогодні служать ретрансляторами сигналів, забезпечують керованість каналів керування дронами, надають стабільну та захищену взаємодію між наземними підрозділами та штабами, що особливо важливо в умовах складних погодних умов та протидії РЕБ.

Крім того, аеростати також оснащуються системами радіоелектронної боротьби зі спрямованими антенами, здатними нейтралізувати ворожі засоби зв’язку та передачі даних, створюючи перешкоди та захищаючи свої війська від атак безпілотників, ¦нести боєприпаси та спеціальні установки для перехоплення та знищення ворожих дронів, таких як ударні БПЛА типу ”

Їх конструкція дозволяє використовувати 3D-друкарські елементи та сучасні контролери для точного керування та виконання бойових завдань, а вантажопідйомність дозволяє кріпити до них автономні турелі для ураження повітряних цілей.

Аеростати також застосовуються і для інформаційно-психологічної війни — поширення листівок, пропагандистських матеріалів, продуктів та інших предметів, спрямованих на підрив морального духу супротивника та дезінформацію.

Аеростати відрізняються високою вантажопідйомністю, здатністю працювати в будь-яких погодних умовах та стійкістю до пошкоджень: навіть при попаданні снаряда вони повільно опускаються, зберігаючи обладнання. Крім того, вони вимагають мінімальної інфраструктури для розгортання та експлуатації, що робить їх привабливим рішенням для сучасних армій.

Однак аеростати вразливі до повітряних атак і можуть бути виведені з ладу при інтенсивному вогні противника, що вимагає розробки ефективних заходів захисту та інтеграції з іншими системами ППО.

Мешканці Ополя скаржаться на нестерпний шум на вулицях вночі

Перспективні системи боротьби з дронами

Розвиток “машинного зору” з використанням широкого магнітного спектру та мініатюризація електроніки дозволить у найближчій перспективі перейти військовим від дорогих ракетних та артилерійських систем ППО з програмованим підривом до автоматичних турелей з мініатюрними радарами та кінетичний спосіб ураження цілей.

Враховуючи, що сучасні безпілотники конструктивно не призначені для будь-якого бронювання навіть критичних механізмів, а величезна літій-іонна батарея дрону виходить з ладу від попадання навіть невеликого вражаючого елемента, можна тільки припускати ступінь ефективності застосування засобів для відстрілу, які використовують мисливські набої та\або інші спеціальні боєприпаси.

Звичайно, для ураження висотних повітряних цілей такі турелі будуть марними, але вже сьогодні перспективна протидронова система для танка Меркава 4 здатна гарантована забезпечити над танком “безпольотний купол” диаметром 150 метрів, при тому, що ця турель використовує не кулемет, а лазерну турель.

Промінь вихідний потужністю 3 кіловата планують довести до 10 кіловат на серійному зразку. Це дозволить збивати на безпечній дистанції не тільки ударні дрони, а й ефективно атакувати протитанкової ракети, вражати висотні цілі та мінометні міни, виводити з ладу неброньовану та легкоброньовану техніку.