Капець української мови

І українці, і їх північні сусіди, щиро використовують слово “капець”, але мало хто знає, що етнографічно слово капець походить ще з часів Івана Котляревського з його “Енеїдою”. Цим словом в ті часи тодішнє українство звало стовпчик, який показував межу ланів або початок чужої землі. Тож коли українець доживав віку та помирав в дуже літньому віці , навкруги ввічливо казали “Прийшов капець”, маючи на увазі що ця людина жила щасливо та померла у спокої.

Швагро – своя людина

Швагро — це родич по лінії шлюбу, який може означати одну з двох основних категорій:

• брат дружини або чоловіка
• чоловік сестри

Тобто, якщо ви одружені, то брат вашої дружини для вас — швагро. Якщо у вас є сестра, і вона вийшла заміж, то її чоловік для вас також є швагром.

У різних регіонах Русі-України та в різних сімейних традиціях слово “швагро” може мати ширше або вужче значення, іноді вживаючись як синонім до таких термінів на Донбасі, як “шурин” (брат дружини), “дівер” (брат чоловіка) чи “свояк” (чоловік сестри дружини або чоловіка). В сучасній українській мові під швагром розуміють саме брата дружини або чоловіка, а також чоловіка своєї сестри.

Швагро — це не кровний, а “свойственний” родич, тобто такий, що з’являється у родині через шлюб. У традиційній українській культурі роль швагра часто була важливою: він міг допомагати нареченому в молодій родині, брати яр родич жінки участь у сімейних обрядах і святкуваннях, підтримувати родинні зв’язки та традиції

Слово “швагро” має давньогерманське походження (від Schwager), і через латинську та польську мови потрапило до української, де з часом стало позначати саме нового родича чоловічої статі по лінії шлюбу.

Колиба – кому що

Колиба — це традиційне сезонне житло пастухів (чабанів) та лісорубів у гірських районах Карпат, яке використовувалося переважно в теплу пору року для догляду за худобою або роботи в лісі.

Це просте, дерев’яне тимчасове житло в Карпатах, що історично служило пастухам і лісорубам для ночівлі та захисту від погодних умов під час сезонної роботи в горах. Зазвичай це однокімнатна дерев’яна хатинка без вікон, іноді з невеликими отворами, що закриваються ставнями, має земляну підлогу, відсутність печі; обігрів і приготування їжі здійснюється на багатті (ватрі) посередині, дим виходить через отвір у даху.

Форма колиб переважно прямокутна з двосхилим дахом, покритим дранкою, хоча існують і круглі або багатокутні варіанти, особливо у лісорубів. Вміщує від 2 до 8 пастухів або більше, залежно від типу колиби.

Внутрішнє облаштування просте: дерев’яні лежанки, полички для речей, лави, жердки для сушіння одягу.

Колиби виконували функцію захисту від негоди під час випасу худоби або роботи в лісі, забезпечуючи базовий комфорт у гірських умовах. В теперішній час деякі колиби використовують як туристичні притулки на гірських маршрутах  або оформлюють у вигляді етностилізованих ресторанів у Карпатах.

Дивиться також: Мінімальна зарплата в Польщі – порівнювання з українською

Гвара така гвара

“Львівска говірка” є придумкою комуністів за радянськіх часів, яка не мала ніякого відношення до львів’ян, що ведуть свої культурні коріння ще з Австро-Угорської Імперії.

Ґвара — це говір, який сформувався у Львові та його околицях внаслідок змішування української та польської мов, з додаванням німецької та єврейської лексики. Львівська ґвара формувалася століттями під впливом польської, німецької, угорської та навіть англійської мов і звісно – ніколи не була “львівською говіркою” чи “балачкою”.

Деякі приклади ґвари:

• Мешти — взуття, особливо черевики.
• Креденс — кухонна шафа, буфет.
• Філіжанка — невелика чашка для кави.
• Канапа — диван.
• Канапка — бутерброд.
• Ровер — велосипед.
• Шмельц — жир або масло.
• Коліжанка — подруга, близька знайома.
• Кавалєр — чоловік, залицяльник, джентльмен.
• Вар’ят — божевільний, дивакувата людина (часто використовується жартівливо).
• Дзигар — годинник.
• Напуцовані мешти — начищене взуття.
• Насварцовані мешти — ще один варіант про гарно вичищене взуття.
• Фризура — зачіска.

Дивиться також: Що означають позначкі в паспорті та як виглядає безвиз

Українська мова забгачена і лемківськими словами:

• бабрати — делать что-то неправильно, как попало
• Бабинець – не тільки частина церкви, а й бабусина кімната.
• Ґелґотати – сміятися, хихотіти.
• Капустник – не тільки страва, а й весела зустріч чи вечірка.
• Пльоцкати – плескати, шльопати.
• Шкварчати – шуміти, тріщати (про сало на сковороді).
• Ґазда – господар, але звучить дуже колоритно.
• Козакувати – вихвалятися, хизуватися.
• Пирігати – стрибати, скакати.
• Дзвонити – дзвонити в дзвінок, але звучить дуже мило.
• Бриндзати – бринькати, дзвеніти.
• Пшикати – шипіти, пшикати (як газована вода).
• Шматати – різати на шматки.
• Фуркати – бурчати, ворчати.
• Куликати – кликати, звати.
• Гуркотіти – гучно гуркотіти, гриміти.
• Пиріжок – маленький пиріг, але звучить дуже ласкаво.
• Кумедний – смішний, забавний.
• Пльоснути – вдарити, шльопнути.
• Шептати – говорити тихо, шепотіти.
• Цвірінькати – співати (про пташок), дуже мелодійне слово