Лідія Заблоцька-Житка, доктор наук Інституту психології Академії спеціальної освіти ім. Марії Ґжегожевської у Варшаві, під час засідання Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувається 3-13 вересня в Римі. Тема Синоду – «Пастирський супровід жертв війни».
Доктор Заблоцька-Житка зазначила, що окрім психологічної кризи, війна спричиняє низку інших криз, які мають значний вплив на добробут та психічне здоров’я людей. Ми повинні уникати патологізації досвіду біженців. Екстремальна ситуація часто може викликати емоційні труднощі, але відповідна реакція інших полегшує їх вирішення. Велика кількість біженців також може викликати занепокоєння та страх серед тих, хто пропонує їм допомогу та притулок. Для ефективного залучення Церкви до допомоги мігрантам важливо знати фактори та процеси, які впливають на їх психічне здоров’я.
Вона зазначила, що реакція людей, які постраждали від війни, формується: зменшенням або незадоволенням базових людських потреб; різні реакції на стрес; наявні ресурси, наприклад, соціально-демографічні змінні (вік, стать, освіта), психічне здоров’я.
«Процес міграції має три основні етапи: час до міграції, час міграції (період подорожі, переміщення) і час у новому місці. Мігранти реагують і справляються по-різному залежно від того, що вони пережили до міграції, наприклад війни. Як що яким було їхнє життя, стан здоров’я.Як це не парадоксально, але для одних людей необхідність залишити місце проживання є шансом на краще життя, для інших покинути місто, в якому вони жили, це вперше в житті, що є додатковим стресом», – сказав доктор Ритка.
Вона підкреслила, що було помилкою робити все для мігрантів/біженців. Необхідно створити умови, щоб вони стали незалежними та ефективними. Наприклад, парафії та молитовні групи є дуже хорошим місцем для організації самодопомоги, де самі біженці можуть відчути себе потрібними та допомогти іншим у скруті.
Для підтримки психічного здоров’я мігрантів необхідні чотири рівні безпеки. Першим кроком є створення безпечних і дружніх соціальних стосунків. Забезпечення фізичної, емоційної та інформаційної безпеки. Навчання людей ефективним способам боротьби зі стресом, піклування про своє здоров’я та благополуччя.
На другому рівні важливо підтримувати сім’ї, зокрема батьків-біженців, у догляді за дітьми, а також керувати власними емоціями та захищати психічне здоров’я дітей. Освітні семінари, які надають інформацію, наприклад, про те, як працює стрес і як розробити відповідні та ефективні способи боротьби зі стресом, можуть бути корисними. Емоційно стабільні вихователі є важливою опорою для дітей та молоді. Такі семінари можна організовувати в парафіях.
Третій рівень включає індивідуальну підтримку, наприклад, з боку духовенства або професіоналів у сферах, відмінних від психічного здоров’я, а також з боку волонтерів, які працюють щодня, наприклад, у парафіях.
Четвертий рівень стосується спеціалізованої допомоги, тобто підтримки з боку фахівців у сфері психічного здоров’я, таких як психіатри, клінічні психологи, психотерапевти. Цей рівень підтримки спрямований на надання лікування біженцям, які страждають на психічні розлади, наприклад, через травму, отриману під час війни.
Психолог зауважив, що Церква може відігравати важливу роль на кожному рівні організації, починаючи від інформування вірних про необхідність поваги та допомоги іншим, через організацію місць зустрічей, наприклад, створення молитовних спільнот, а також зустрічі сімей, дітей та батьків.
Іншим важливим внеском Церкви може бути емоційна підтримка навчених служителів. Справа не в тому, що священики, ченці та черниці зараз стають психологами, а в тому, що вони мають знання та силу, щоб підтримувати інших, наприклад, через здатність регулювати емоції, психологічні знання про етапи міграції та досвід втрати. Щоб вони могли дбати про своє психічне та фізичне здоров’я та розуміти психологічні процеси, що в них відбуваються.
Священики завжди виконують цю роботу, як-от у промовах євангелізації, навчанні про Бога, передачі надії та зміцненні віри. Це також відбувається під час відправлення Святих Тайн. З психологічної точки зору це дуже важливо емоційно, мотиваційно та соціально, а не лише духовно.
«Монахині та черниці, опікуючись сиротами, хворими, людьми похилого віку, даючи притулок одиноким матерям, завжди дарували їм надію на краще завтра, зміцнювали почуття гідності, поваги та причетності, наслідків воєнної травми, пам’ятайте про це в нашій повсякденній роботі та усвідомлюйте, як цей трагічний досвід впливає на нас», – сказала д-р Заблоцька-Житка.
На її думку, священикам і парафіянам, які допомагають переселенцям, необхідно знати правила надання першої допомоги, а також вміти справлятися зі стресом і долати страх у кризових ситуаціях.
Психолог зазначила, що проповідь – це дуже вдалий момент, щоб навчити парафіян, що психічне здоров’я – це важливо, що його потрібно берегти, а психічні розлади – лікувати. Під час таїнства примирення важливо вміти розрізняти тривожні симптоми розладів психічного здоров’я, наприклад, одержимості, тривожні розлади, і заохочувати до використання психологічної допомоги, наприклад, психіатрів, психологів.
Д-р Заблоцька-Житка підкреслила, що є кілька важливих питань, які слід взяти до уваги в діяльності Церкви щодо психічного здоров’я: навчання духовенства щодо психічного здоров’я, з особливим наголосом на травмі війни. Важливо, щоб священики знали, коли потрібна психіатрична допомога. Цього можна досягти шляхом навчання, бажано стаціонарного, призначеного для священнослужителів і проведеного фахівцями з психічного здоров’я.
Підтримка священнослужителів, парафіян – волонтерів, які активно працюють для біженців/переміщених осіб у продовженні допомоги, належна організація підтримки, щоб ця діяльність була розвиваючою для людей, які отримують допомогу, і не вигоряла помічників.
Прикладом можуть бути групи підтримки для помічників або зустрічі, де, з одного боку, можна поділитися досвідом, а з іншого – зняти сильні емоції і отримати допомогу від інших помічників. Це етична вимога до людей, які допомагають у такій складній сфері, як травма війни. Організація освітніх семінарів для батьків дітей та молоді, під час яких батьки зможуть дізнатися, наприклад, про ефективні способи подолання власного стресу та реагування на труднощі своїх дітей.
Додатково: співпраця з психологом для проведення дошлюбного виховання у формі семінару та індивідуальних консультацій (для волонтерів). Індивідуальні консультації — співпраця з психологом, психотерапевтом та організація безкоштовних консультаційних пунктів для парафіян.
Дякуємо, що дочитали нашу статтю до кінця. Якщо ви хочете бути в курсі новин, відвідайте наш сайт ще раз! Якщо вам сподобалася стаття, поділіться нею з іншими, поділившись нею в соціальних мережах – нижче є швидкі посилання, якими можна поділитися.
Гарного Вам дня!
Автор Ред
Джерело vaticannews.va
Оригінальний вміст із цього твору можна використовувати згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 license
