Здавна люди вірили в те, що деякі рослини і продукти мають магічні властивості: допомагають приворожити дівчину або хлопця, стати сексуально привабливими або вдало вийти заміж.
Пліній Старший радив використовувати з цією метою часник, перемелений зі свіжим коріандром і розбавлений вином, а Казанова нібито рекомендував їсти п’ятдесят устриць на день. З любов’ю та сексом асоціюються багато продуктів: гранат, шоколад або навіть спаржа. І хоча відомий британський кулінарний критик Джей Рейнер стверджує, що «є лише один справжній афродизіак, і це ферментований виноград», багато хто вірить, що чарівні властивості є у різних трав і плодів. Звісно, такі рослини є й у Польщі.
Як привабити кохану людину – народна магія Польщі
Етнограф Зигмунт Глогер писав у «Старопольській енциклопедії» (1900-1903) на чолі про «любовні трави»: [у стародавніх рукописах] йдеться про якогось лишайника у форми бороди, який звисає з гілок вмираючих лісових дерев, а називають його «поцілунок-мене». Найчастіше згадують ужевник – головне магічне любовне зілля, що нагадує маленьку папороть […]. Ще в текстах зустрічаються любисток та по-справжньому чарівний білозор. У середньовічних садах, згідно з рукописами, вирощували троянду кохання, яку — від латинського philirosa — називали «фіолеткою». […] У дворянських садах зростала і любовна квітка (flos amoris), яка називалася на той час «брунатом» (brunat) або «шарлатом» (szarłat) — різновид амаранту. Він радував око ще наших прабабок, а зараз його важко знайти десь біля сільської хати.
Які ще афродизіаки можна виявити у польських традиціях та віруваннях? Багато хто з них тісно пов’язаний із святкуванням Ночі Купали — їхні назви увійшли до книги «Рослини в народних повір’ях та звичаях» під редакцією Моніки Куявської, Лукаша Лучая, Іоанни Сосновської та Петра Клепацького. Ця надзвичайно цікава робота ґрунтується на міжвоєнних дослідженнях польського фольклориста та етнографа Адама Фішера.
Польська література про рослини має багаті традиції: вона бере свій початок у XVI-XVII століттях, коли були видані книги «Про трави та їхню силу» Стефана Фалімежа та «Гербарій» Шимона Сіреніуша. Дослідження продовжились у XIX та ХХ століттях завдяки етнографам та славістам Оскару Кольбергу, Зигмунту Глогеру, Олександру Брюкнеру та Казімєжу Мошинському.
Любисток
Любисток — традиційний та найпопулярніший польський афродизіак. Його польські назви – lubczyk, lubszczyk, lubieszczyk, lubieniec – походять від латинського levisticum officinale. Як і російською, всі вони співзвучні слову «любити».
Любисток був і залишається популярною рослиною, яка використовується в кулінарії, щоб надати страві незвичайного аромату. Колись вважалося, що він пробуджує любов і пожадливість. Любисток та ліщину часто використовували у трав’яних ванних, щоб забезпечити собі щастя у сімейному житті. Про гарних та популярних дівчат говорили, що їх у дитинстві напевно купали у таких травах. Гілочка любистока також часто носили як прикрасу, щоб швидше знайти чоловіка. У свою чергу юнаки, які приймали ванну з відваром із цих рослин, могли розраховувати на швидку взаємність своєї коханої.
У регіоні Каліша у Великій Польщі існувала традиція збирати любисток опівночі на місяць, примовляючи: «Любісток-любисток, я збираю тебе п’ятьма пальцями і шостою рукою, щоб усі хотіли дружити зі мною».
Папороті
Етнографи пишуть, що щось подібне говорили і під час зборів ужевника (польська назва цієї рослини, nasięźrzał, походить від фрази nasiebiespojrzał – ‘сам на себе подивився’). За словами Зигмунта Глогера, його теж збирали опівночі, причому вельми незвичайним способом:
У народі йдеться, що дівчина, яка бажає, щоб її полюбив хлопець, має збирати цю папороть певним чином. Вдень слід вибрати місце, де росте ужевник, потім вирушити туди вночі голою і, повернувшись спиною, щоб чорт її не вкрав, рвати його, вимовляючи спеціальне заклинання.
Після вимовлення магічних рядків дівчина мала натерти рослиною шкіру: вважалося, що це зробить її привабливішою.
Містична квітка папороті, яка з’являється в ніч Купали і попадається на очі тільки воістину чеснотним людям, також вважалася «любовною рослиною». Тут є частка істини, адже пошуки цієї квітки були одним із небагатьох випадків, коли дівчатам і юнакам дозволялося залишатися наодинці один з одним — без старших родичів та опікунів.
Квітка папороті залишалася символом кохання протягом багатьох століть. Письменник Ігнацій Крашевський, хронікер польської історії та легенд, написав про нього притчу, а поет Йонаш Кофта написав текст пісні «Квітка однієї ночі» для польського гурту Alibabki.
Барвінок
Про чарівні особливості барвінку в Польщі заговорили наприкінці XVII століття, коли польською мовою було видано працю De Secretis Mulierum («Про жіночі секрети»). У цій книзі, авторство якої приписують філософу Альберту Великому, який жив у XIII столітті, або одному з його учнів, розкриваються теми сексуальності і гінекології. У рукописі докладно розповідається про вплив становища планет на плід, а також йдеться про те, які рослини сприяють любовному життю — серед «стимуляторів» згадується барвінок.
Дивиться також: Розрив стосунків чи кінець коханню: як повернути відносини
За словами Фішера, на півдні Польщі барвінок здавна вважався афродизіаком. У Малопольщі, неподалік Кракова, вічнозелене листя цієї рослини використовували як елемент квіткових вінків для наречених та їх подружок. Крім того, ними прикрашали «весільну різку» (колись вона використовувалася замість букета нареченої) або весільний калач.
Барвінку навіть присвячували пісні — наприклад, в Андрихові (Малопольша) жінки співали: Jasinku, Jasinku, gdzieś narwał barwinku (Ясинек, Ясінек, де ти знайшов барвінок?)
Фіалки
Фіалка теж прославилася як героїня народного переказу про кохання — на жаль, без хепі-енду. Вважається, що один із різновидів фіалок — братки (по-польськи bratek — ‘братик’) — був плодом забороненого кохання між братом і сестрою.
Серед рослин, що не володіють чарівними властивостями, але грають важливу роль у ритуалах, докладніше варто придивитися до фіалок і melampyrum nemorosum (іван-да-мар’я). Ці трави часто заміняли одна одну в народній уяві: обидві вони поєднують у собі світло-жовтий та синій світла. Північні слов’яни вірять, що ці рослини були плодом грішної любові між братом і сестрою. На Поліссі та в Білорусі про них співають балади. […] У деяких регіонах, де живе повір’я про людське походження фіалки, вірять, що жовті пелюстки уособлюють брата, а сині — сестру.
Розмарин, м’ята та інші
Квіти, мій розмарин
Я піду до дівчини,
до моєї єдиної,
і спитаю її
Пісню, яка містить такі рядки, співали польські солдати під час Першої світової війни. Ароматний розмарин був одним із важливих весільних символів, а також використовувався як любовне зілля. Оскар Кольберг писав, що в околицях Познані існувало повір’я: якщо жінці вдасться сховати гілочку розмарину у комірі сорочки свого коханого, то кохання точно стане взаємним.
У польській мові кохання можна висловити і за допомогою…м’яти: вираз «я відчуваю до тебе м’яту» (czuję do ciebie miętę) означає «я в тебе закоханий». І хоча не всі вважають м’яту афродизіаком, вона часто згадується у романтичних сценах польської літератури. Адам Міцкевич на початку поеми «Пан Тадеуш» так описує садок у маєтку Соплицове, де Тадеуш вперше побачив свою кохану Зосю:
Приїжджий подивився у вікно — і отак диво!
Біля краю саду, де була одна кропива,
Доріжки пролягли, і в зелені незім’ятій
Англійська трава перемішалася з м’ятою […].
(Переклад Сусанни Мар)
У Сілезії магічною любовною рослиною вважається бук. Щоб закохати в себе когось, слід знайти в лісі букове дерево, що росте неподалік ялиці: їхні гілки повинні стикатися, коли віє вітер. На місці, де зустрічаються гілки дерев, слід зірвати трохи кори, спалити її, а потім зробити відвар і пригостити ним людину, в яку ти закоханий – тоді вона відразу ж без пам’яті покохає тебе у відповідь.
Сподіваємося, що ця інформація трохи допомогла вам підготуватись до Дня святого Валентина. Або до Ночі Купали: її ж святкують у червні, а значить, з пошуком трав проблем не буде. Можливо, вам навіть пощастить і ви знайдете ту саму квітку папороті…
Автор: Natalia Mętrak
